Створення роадмапу продукту: поетапний підхід
- Таїсія Красноштан
- 9 жовт.
- Читати 8 хв
Оновлено: 11 лист.
Щоби команда рухалася в одному напрямку, а бізнес не губився в хаосі ідей, потрібен чіткий план розвитку — roadmap. Це не сухий документ для галочки, а інструмент, який допомагає узгодити бачення, пріоритети й очікування усіх учасників процесу — від розробників до інвесторів.
У цьому матеріалі High Bar Journal розібрав, що таке дорожня карта продукту, які бувають її формати, як її створювати й підтримувати актуальною. Своїм досвідом і практичними порадами поділилася Настасія Кліменко, Product Manager в OBRIO з екосистеми Genesis.
Що таке roadmap продукту і для чого він потрібен
Roadmap продукту (або продуктова дорожня карта) — це стратегічний документ, який показує, що, коли й для чого команда чи компанія планує робити у межах продукту. Він не розписує кожне завдання, а скоріше формує загальну картину: бачення, етапи розвитку, пріоритети та зв’язки між ключовими ініціативами.
Такий інструмент потрібен не лише для планування. Він дозволяє вибудувати довгострокову стратегію, показати ключові ініціативи (нові функції, UX-покращення, масштабування, інтеграції) і збалансувати технічні потреби з бізнес-цілями та очікуваннями користувачів.
Ще одна його важлива роль — прозора комунікація. Roadmap допомагає кожному, від розробників до топменеджменту та інвесторів, мати однакове бачення того, куди рухається продукт і чому приймаються ті чи інші рішення.
За словами Настасії Кліменко, Product Manager в OBRIO, для команди та С-level роадмап — це насамперед інструмент вирівнювання очікувань. Команда бачить сенс кожного завдання, а керівництво — тактичне бачення розвитку продукту.
«Це не про фіксований план на рік, а про компас, — каже експертка. — Для продакта roadmap — це своєрідний щоденний навігатор, який показує, за рахунок чого ми будемо рости й покращувати метрики сьогодні та в наступних спринтах. Ми працюємо гнучко, саме тому дорожня карта — досить зручний інструмент для перепланування, якщо щось піде не так.
Наприклад, ми запускаємо тест за гіпотезою й бачимо, що ще до завершення експерименту одна з ключових метрик починає помітно падати. Завдяки дорожній карті ми готові: одразу беремо наступну за пріоритетом і вже підготовлену ініціативу, тож команда швидко переключається й не втрачає трафік через паузи».
Види roadmap продукту
Дорожня карта може виглядати по-різному — усе залежить від того, на якому етапі розвитку ваш продукт і кому ви її показуєте. Найпоширеніші формати такі:
Стратегічний — це загальне бачення розвитку продукту на довгий період: великі ініціативи й цілі без зайвих деталей. Добре працює, якщо потрібно показати інвесторам або керівництву, куди продукт рухатиметься наступний рік чи два.
Релізний — зосереджується на конкретних запусках і версіях. Зручно для команд, які мають регулярні оновлення та хочуть бачити чіткі віхи: коли що виходить.
Функціональний — деталізує конкретні фічі й пріоритети їх розробки. Підходить, якщо у вас великий беклог і треба чітко вирішити, що робити в першу чергу, а що можна відкласти.
Гібридний — поєднує стратегічний погляд із деталізацією по релізах або функціях. Гарний варіант, коли потрібно і бачення, і більш конкретні кроки, але без надмірної складності.
Формат дорожньої карти варто підбирати під етап розвитку продукту та швидкість змін на ринку. Якщо ви лише запускаєте продукт і ще багато невизначеності, найкраще працюють стратегічні або гібридні карти — вони допомагають окреслити бачення без надмірної деталізації.
Коли продукт уже зрілий, має регулярні релізи й чіткий беклог, зручніше будувати релізні або функціональні roadmap, де зрозумілі віхи та пріоритети функцій. А якщо ринок динамічний і доводиться часто переглядати плани, найкраще обирати гнучкий функціональний або гібридний формат, який легко оновлювати без втрати структури.
Те, що на практиці доводиться комбінувати підходи підтверджує й Настя Кліменко:
«Ми використовуємо подвійний рівень планування. На найближчі 1-3 місяці складаємо детальні релізи з датами, а на 3-6 місяців плануємо більш загальні теми — high-level vision tracks. Наприклад, якщо наступного кварталу ми хочемо покращити довгостроковий ретеншн, визначаємо великий епік із кількох напрямків: зміна активаційного флоу, створення нового контенту, оновлення homepage, зміни в системі рекомендацій.
Далі на тактичному рівні оцінюємо ресурси та зусилля на кожен із цих блоків: що можемо перевірити окремо (скажімо, активаційний флоу), а що варто запускати послідовно (новий контент тісно пов’язаний із системою рекомендацій). Такі великі епіки ми синхронізуємо з функціональними командами та іншими напрямами в компанії, щоби інші команди могли заздалегідь розрахувати свій ресурс і узгодити роботу з нашим планом. А вже конкретні завдання потрапляють до роадмапи й опрацьовуються детально».
Ключові етапи створення roadmap
Дорожня карта не з’являється за один день — її створення складається з послідовних кроків, кожен із яких формує основу для наступного.
Дослідження. Починаємо зі збору фактів. Дивимося, що роблять конкуренти, які тренди зараз в топі та куди рухаються технології. Паралельно слухаємо користувачів: інтерв’ю, опитування, перегляд метрик чи звернень у підтримку. І чесно оцінюємо власні сили: скільки є людей, бюджету й часу, а також які ризики можуть зіпсувати плани — від технічних збоїв до змін законодавства чи ринку.
«По-справжньому великі зміни трапляються тоді, коли з’являються нові потреби аудиторії або різкі зрушення на ринку (наприклад, такі як поява ШІ), — розповідає Настя. — Під час дослідження користувачів нашого проєкту Nebula (додаток з щоденними гороскопами, аналізом натальних карт та порадами щодо сумісності знаків), ми помітили, що більшість приходить із цікавості — подивитися сумісність чи гороскоп.
Але інтерв’ю показало набагато глибші запити: люди хочуть зрозуміти себе, покращити стосунки, знайти сенс у житті. Це стало поштовхом для зміни позиціювання — ми розширилися від простої астрології до ширшої теми самопізнання й духовних практик, пропонуючи персоналізований, ретельно підібраний контент».
Постановка цілей. Коли вже розуміємо картину світу, визначаємо, куди саме хочемо прийти. Тут допоможе підхід SMART — цілі мають бути конкретними, вимірюваними, досяжними, релевантними та з чіткими термінами. Добре відразу розділити довгострокові кроки й короткі перемоги та врахувати різні площини: бізнесові цілі, потреби користувачів і технічні вдосконалення. Потім усе це звіряємо з ключовими людьми — продакт-менеджером, CTO, власниками бізнесу.
Пріоритизація. У нас купа ідей? Час вирішити, що піде в роботу першим. Вибираємо, які функції чи ініціативи найважливіші, і користуємось зручними методами пріоритизації — наприклад, MoSCoW чи RICE. Визначаємо залежності (що без чого не запустити) і шукаємо те, що принесе помітний ефект без великих витрат. За словами Настасії Кліменко, у процесі пріоритизації часто доводиться переглядати рішення після тестів:
«Результати експериментів можуть змінити дані, на яких ми будували попередні пріоритети. Наприклад, новий тест може вплинути на рівень упевненості в наступній гіпотезі (confidence) і показати, що варто змістити фокус. Це не означає, що старі пріоритети помилкові, проте варто адаптувати план під нові знання, навіть якщо перша спроба не дала очікуваного результату».
Візуалізація. Тепер потрібно показати план так, щоб усі його зрозуміли. Це може бути лінійка часу, канбан-дошка чи комбінована карта. Вирішуємо, чи потрібні точні дати, чи достатньо розподілу по кварталах або релізах. Розміщуємо ключові завдання, віхи та команди, додаємо кольори й позначки статусу, щоб одразу було видно пріоритети та блокери.
Перевірка. Перш ніж вважати карту готовою, показуємо її команді. Хтось із розробників чи дизайнерів може побачити ризики або нереалістичні терміни. Збираємо зворотний зв’язок, уточнюємо ресурси й переконуємось, що залежності враховані.
Запуск і моніторинг. Після цього roadmap офіційно починає «жити». Встановлюємо контрольні точки, щоб розуміти прогрес, і відстежуємо, як виконуються ключові показники. Якщо бачимо відставання чи нові можливості, відразу реагуємо.
Оновлення й адаптація. Дорожня карта — це живий документ. Щонайменше раз на квартал, а інколи й частіше, переглядаємо її. Якщо змінився ринок, з’явився фідбек користувачів чи нові технології — коригуємо план. Щось старе видаляємо, щось додаємо, аби продукт залишався актуальним і рухався у правильному напрямку.
Інструменти для створення roadmap продукту
Щоб ваш product roadmap був зрозумілим і зручним, важливо підібрати інструмент під стиль роботи команди:
Aha! — потужний варіант для стратегічного планування та релізів. Добре інтегрується з Jira чи Azure DevOps, має аналітику. Мінус: дорогий і складний на старті, якщо команда невелика.
ProductPlan — простий для створення таймлайнів і презентацій. Легко показати план інвесторам чи команді. Але у деталях гнучкості менше, ніж у Jira.
Jira — ідеальний, якщо вже ведете беклог і спринти тут. Можна одразу відстежувати прогрес у рамках роадмепу. Візуально менш привабливий для зовнішніх презентацій і потребує тонкого налаштування.
Інші варіанти — Roadmunk, Craft.io, Hygger, Monday.com, Notion та інші. Багато з них пропонують готові шаблони чи інтеграції, тож підбирайте те, що відповідає вашому процесу та бюджету.
«У нашій роботі чудово зарекомендував себе Notion, — ділиться фахівчиня. — Тут ми підтримуємо актуальний roadmap із чіткими статусами та документацією для кожної гіпотези. Раз на тиждень проводимо рефайнмент із командою, і все завжди під рукою. Jira ми використовуємо для технічних ініціатив та великих епіків: вона працює як зручний аналог Ганта для розподілу навантаження. А от із Trello досвід виявився менш успішним — він швидко перетворюється на хаос, якщо продукт активно розвивається й змінюється».
Поради для ефективної роботи з roadmap
Щоби роадмап справді працював, а не просто лежав у презентації чи гугл-документі, ось кілька життєвих порад.
Гнучкість, а не догма. Roadmap — це не контракт, а керівництво. Якщо з’являються нові дані, потреби чи ризики — змінюй.
Регулярне оновлення. Зазвичай квартально чи після кожного великого релізу — команда повинна переглядати, чи все ще актуально, чи треба коригувати.
Залучення команди та зацікавлених сторін. Не просто «PM намалював, показав», а діалог: розробники, UX, маркетинг, продажі. Вони часто бачать моменти, які можуть змінити пріоритети.
Прозорість. Всі повинні бачити, чому щось позначене пріоритетом, чому змінилися строки, чому щось вимкнули. Це зменшує спротив і підвищує довіру.
Визначення «must-have» і «nice-to-have». Щоб уникнути перевантаження і втрати фокусу, чітко розділяй, що критично потрібно, а що — побажання.
Ключові метрики (KPI). Щоб перевіряти, чи йдеш у правильному напрямі, потрібно мати вимірювані показники.
Навчання на основі чужого досвіду. Чужі успішні моделі можна адаптувати під власні потреби.
Як розповідає Настя, такий підхід не раз виправдовував себе:
«У Nebula команда ретеншену створювала стрік-систему всередині Membership program. Ми подивилися на найкращі практики гейміфікації та програм лояльності з ринку — наприклад, у Duolingo та Flo — і адаптували їх під наш продукт і нашу аудиторію. У результаті ми отримали фантастичні результати з показників ретеншену в нашій транзакційній моделі».
Приклади успішних roadmap
Іноді найкраще зрозуміти цінність roadmap можна, подивившись на те, як його роблять інші. Декілька відомих кейсів показують різні підходи — від відкритої комунікації до гнучкого стратегічного планування.
Slack — прозорість для спільноти
На початку росту Slack команда відкрито ділилася своїми планами у форматі квартальних дорожніх карт. У них не було жорстких дат на кожну функцію, зате були чітко виділені пріоритети: інтеграції з Google Drive, розширені можливості пошуку, інструменти безпеки для корпоративних клієнтів. Така прозорість створювала довіру користувачів і партнерів, а також дозволяла команді гнучко змінювати пріоритети без «зради» обіцяного.
Spotify — гнучкі теми замість жорстких дат
Spotify відомий своєю культурою сквадів — невеликих автономних команд. Для них підходить гібридний формат: стратегічні напрями (наприклад, «покращення рекомендацій», «розвиток подкастів») поєднуються з квартальними віхами. При цьому їхні дорожні карти не прив’язані до жорстких дедлайнів. Головне — показати, куди рухається кожна команда та які теми будуть у фокусі найближчим часом. Такий підхід дозволяє швидко реагувати на зміни — наприклад, коли стрімко зросла популярність подкастів, компанія зосередила ресурси саме на цьому напрямі.
«Особисто мене найбільше надихає приклад Superhuman (сервіс електронної пошти, орієнтований на високу продуктивність). — ділиться Настя. — Мені подобається, що вони будують roadmap не як список фіч із датами, а як історію про цінність для користувача. Вони працюють через customer promise — обіцянку користувачу, а не через перелік функцій. Наприклад, замість сухого «додати швидкий пошук» вони пишуть: Make Superhuman the fastest email experience — зробити Superhuman найшвидшим інструментом для роботи з електронною поштою. Це не виглядає як бюрократія — радше як стратегія, яка дає команді свободу шукати найкращі рішення, щоб виконати цю обіцянку».
Часті запитання (FAQ)
Як часто потрібно оновлювати roadmap?
Частота оновлення залежить від динаміки продукту і змін у бізнес-середовищі. Зазвичай — щоквартально, або після кожного великого релізу/ітерації. Якщо зміни дуже часті — можливо, кожен місяць. Головне — не оновлювати просто заради “нової версії”, а коли є інформація, яка змінює пріоритети або напрямок.
Хто відповідає за створення roadmap продукту?
Зазвичай product manager або продуктова команда головна відповідальна. Але: вони не працюють у вакуумі. Участь беруть дизайнери, технічна команда, маркетинг, продажі, підтримка, й іноді фінанси чи керівництво. Робота міждисциплінарна.
Чи можна робити roadmap без чітких дедлайнів?
Так — можливо. Наприклад, стратегічний roadmap часто роблять без конкретних дат, або із загальним поділом на квартали чи етапи. Це дає гнучкість. Але плюси дедлайнів — краще вимірюваність, контроль. Якщо декілька етапів несумісні з датами, можна використовувати «грубі часові віхи» або «терміни-коридори».
Чи варто ділитися roadmap з клієнтами?
Так, варто, але обережно: прозорий roadmap підвищує довіру, якщо клієнти чекають розвитку продукту. Водночас технічні деталі й ризики краще залишити всередині. Оптимально — створити публічну версію з основними функціями, релізами та орієнтовними термінами без внутрішнього беклогу.
