Low-code платформи: чи замінять вони класичну розробку?
- Таїсія Красноштан
- 16 хвилин тому
- Читати 7 хв
IT-індустрія любить революції. Вчора ми сперечалися щодо TypeScript проти чистого JS, сьогодні — про те, чи low-code платформи здатні витіснити традиційне програмування.
High Bar Journal разом з Андрієм Войналовичем, DevOps Team Lead у NineTwoThree розбирався, що таке low code, чим це відрізняється від no-code, які плюси та мінуси має і чи справді у 2025 році ця категорія змінить правила гри.
Що таке low-code розробка
Low code — це підхід, коли більша частина функціоналу створюється через візуальні інтерфейси, а код додається лише там, де стандартних компонентів не вистачає. Іншими словами, це гібрид між повним кодуванням і drag-and-drop конструкторами.
Ключові особливості підходу:
Візуальне проєктування: екрани, воркфлоу/процеси, API-зв’язки створюються через блоки.
Швидкий старт: MVP можна зібрати у рази швидше, залежно від складності.
Розширюваність: якщо стандартний набір не підходить — додаєш власний код.
Інтеграції: готові конектори до баз даних, CRM, сторонніх API.
«Справжня цінність low-code для розробників — у тому, що він прибирає рутину, але не відбирає контроль. Коли low-code зароджувався, його головна ідея була саме в оптимізації процесів без втрати гнучкості: ти можеш швидко зібрати основу продукту, але завжди маєш можливість «зануритися» в код і кастомізувати рішення.
На жаль, зараз частина ринку зсувається в бік вайбкодингу — красивих drag-and-drop-конструкторів без справжньої кастомізації. Це вже не те, що задумувалося спочатку. Та для розробників low-code все одно цінний: він дозволяє зосередитися на якості та функціоналі продукту, а не на формальних синтаксичних дрібницях», — пояснює DevOps Team Lead Андрій Войналович.
За прогнозом Gartner:
До 2024 року 65% компаній використовуватимуть low-code платформи.
До 2026 року 80% користувачів low-code будуть не з IT-відділів (тобто бізнес-користувачі, citizen developers).
Low-code вже став інструментом не тільки для IT, а для бізнесу загалом. І Gartner вважає, що саме він буде ключовим елементом цифрової трансформації у найближчі роки.
Чим low-code відрізняється від no-code
На перший погляд low code і no-code схожі: обидва пришвидшують розробку й дозволяють будувати інтерфейси без тисяч рядків коду. Але різниця суттєва й може вирішити успіх проєкту.
Low code це не просто блоки на екрані, а платформа, яка комбінує візуальні інструменти з можливістю дописати власний код, коли стандартних компонентів бракує. Наприклад, стартап може зібрати основні CRUD-форми drag-and-drop способом, а специфічні алгоритми ризик-менеджменту реалізувати вручну. Така гнучкість робить low code платформа цікавою для досвідчених розробників.
No-code орієнтований на нефахівців: маркетолог чи менеджер може швидко зібрати лендинг або автоматизувати простий процес без дев-команди. Проте обмежена кастомізація, складні інтеграції та «стеля» функціоналу роблять його менш придатним для масштабних рішень.
У підсумку, low code платформи — компроміс між швидкістю та контролем, тоді як no-code — швидкий старт для простих гіпотез, але без гарантій масштабованості.
Обидва підходи пришвидшують створення ПЗ, але їх не варто плутати:
Параметр | Low-code | No-code |
Технічні знання | Потрібні базові, можна писати кастомний код | Практично не потрібні |
Гнучкість | Вища — можна “зламати” рамки конструктора | Низька — ти обмежений готовими блоками |
Складність рішень | Підходить для середніх і складних проєктів | Лише для простих задач |
Цільова аудиторія | Розробники та бізнес-аналітики | Бізнес-користувачі без досвіду кодування |
«No-code інструменти поки що не достатньо надійні, щоб закривати промислові завдання. Вони чудово працюють для PoC, але не як пост-MVP проєкти. Low-code же створювався, аби розвантажити досвідчених фахівців від рутини й дозволити їм фокусуватись на бізнес-логіці, а не на синтаксисі. Коли компанії очікують від no-code дешевих та швидких production-рішень, це часто закінчується стагнацією та проблемами з підтримкою», — уточнює Андрій Войналович.
Переваги використання low-code платформ
У 2025-му бізнес цінує швидкість та гнучкість. Low code платформа дозволяє компаніям швидше реагувати на зміни, економити ресурси та зменшувати технічне навантаження. Ось головні переваги, які роблять low code платформи привабливими: швидкість, доступність, економія ресурсів та зниження навантаження на розробників.
«Low-code — справді знімає частину рутини, але тільки якщо працює в чітко визначених межах і підключений до інженерної дисципліни з класичної розробки — архітектури, CI/CD, тестування, спостережуваності. Без цього це лише переміщення роботи з однієї команди в іншу та новий техборг, — додає Андрій Войналович, — Реально знімає навантаження на фронтенд і бекенд у таких випадках: – типові CRUD-екрани, форми, валідація, таблиці, фільтри, RBAC; – прості бізнес-процеси й оркестрації, де вистачає стандартних конекторів до SaaS або REST; – внутрішні адмінки чи operational tooling, де важлива швидкість, а не піксел-перфект UI; – PoC та попередня інтеграція, щоб швидко підняти «скелет» сервісу, визначити межі домену та підтвердити гіпотезу. У всьому нетиповому low-code має доповнювати класичну розробку, а не підміняти її».
Приклади популярних low-code платформ
Світ low code platforms швидко зростає, і вибір залежить від масштабів бізнесу, бюджету та технічних вимог. Ось кілька інструментів, які задають тон у 2025 році:
OutSystems. Еnterprise-рівень, підтримує мікросервіси та CI/CD. Зручний для великих команд.
Mendix. Сильна сторона — колаборативність та мультиканальність, хороший варіант для гібридних команд.
Microsoft Power Apps. Інтегрується з Microsoft 365, Teams та Azure, популярний у корпоративному середовищі.
Betty Blocks. Простий інтерфейс для citizen developers, але дозволяє кастомний код.
Ці платформи не взаємозамінні: OutSystems добре почувається в ентерпрайзі, Mendix сильний у мультиканальності, а Power Apps — у корпоративній екосистемі Microsoft. Вибір low code платформи — це завжди баланс між бюджетом, масштабом і технічними обмеженнями.
«З OutSystems комфортно працювати, коли треба швидко підняти типові бізнес-додатки: CRUD-екрани, прості оркестрації, reactive веб і мобайл, — ділиться досвідом Андрій Войналович. — LifeTime дуже зручний для керування середовищами та деплоями, вбудовані моніторинг і перф-профайлер допомагають швидко знаходити вузькі місця.
Ролі та перміси задаються прямо в платформі, а коли бракує функціоналу — можна підключати власні конектори чи екшени. Але ціна питання висока. Є й ризик vendor lock-in навколо пропрієтарної метамоделі: великі артефакти важко гілкувати й мерджити, кастомний UI поза шаблонами стає дорогим у підтримці, а «важкі» екрани часто потребують ручної оптимізації».
Чи замінить low-code класичну розробку у 2025?
Запитання, яке хвилює багатьох девелоперів: чи справді low code — це «кінець традиційного коду»? Відповідь швидше «ні, але…».
Де low-code уже домінує
Автоматизація процесів: внутрішні воркфлоу, погодження документів, звітність та прості аналітичні панелі легко збираються без дорогих дев-команд.
Швидкий запуск MVP: стартапи й продуктові команди використовують low code платформи, щоб протестувати ідею, не витрачаючи місяці на розробку. Це знижує ризики й допомагає знайти product-market fit.
Гнучка адаптація: коли змінюються закони, фінансові правила чи тренди, компанія може швидко переробити частину продукту замість переписування з нуля.
Однак, Андрій Войналович застерігає, що найбільша небезпека криється якраз не у технології, а в очікуваннях менеджменту: «Ризик є, і він більше управлінський: коли low-code сприймають як чарівну кнопку, фронтенд-експертиза справді «зникає з радарів». На практиці ж платформи чудово прискорюють типові речі — форми, адмінки, інтеграції — але не замінюють інженерію там, де бізнес відрізняється саме завдяки архітектурі, продуктивності та вивіреному UX.
Я ставлюсь до low-code як до шару композиції: він дає швидкий результат і дозволяє швидко показати бізнесу цінність, але найважливіші частини продукту (стан клієнта, складні інтерфейси, робота в реальному часі, продуктивність) краще будувати класичним кодом. Вважаю, що найближчими роками повної заміни не буде: масштабовані та надійні системи й надалі спиратимуться на традиційні підходи. Баланс працює тоді, коли є чіткі правила — що можна зробити на платформі, а що краще віддати FE/BE-командам, і є можливість «втрутитися» кодом там, де платформа не справляється».
Обмеження та виклики low-code підходу
«У FinTech я бачу користь low-code переважно у внутрішніх операційних процесах: портали для KYC/AML-перевірок, кейс-менеджмент для винятків і розслідувань, бекофісні флоу погоджень, репортинг чи адмін-інтерфейси до існуючих сервісів. Тут платформа реально пришвидшує роботу і не зачіпає ядро — ризик-моделі, білінг, леджер та інші критичні системи, що потребують суворих гарантій», — додає Андрій.
Попри очевидні переваги, low code не є «чарівною пігулкою». Є низка викликів, які бізнесу варто врахувати:
Безпека. Чутливі дані FinTech чи HealthTech потребують аудитів, шифрування та відповідності GDPR/HIPAA.
Vendor lock-in. Перенесення додатків між платформами часто надто складне.
Масштабування. Коли користувачів мільйони — low-code може «просісти».
Обмеження функціоналу. Деякі специфічні алгоритми або UI важко реалізувати.
Підтримка та оновлення. Якщо платформа змінює API або тарифікацію, ваш продукт може постраждати.
За словами Андрія Войналовича, для великих FinTech-продуктів головні ризики роботи з low-code зводяться до трьох речей: безпеки, можливості повного аудиту та передбачуваної поведінки системи під навантаженням. Без надійного захисту даних, прозорих логів і контрольованих збірок платформа не витримає вимог регуляторів і може підвести бізнес у критичний момент. Усе інше — зручність, швидкість чи навіть вартість — другорядне, якщо немає цих базових гарантій.
«У мене був випадок, коли перехід на low-code дав швидкий виграш у швидкості релізів, але згодом ми зіткнулися з vendor lock-in і труднощами масштабування. Спершу все працювало чудово, але коли продукт виріс, візуальні компоненти стало важко відстежувати та порівнювати, а пайплайни й конектори виявилися обмеженими. Деякі складні екрани впиралися у межі продуктивності самої платформи.
Щоби вийти з цієї пастки, ми застосували підхід strangler pattern: винесли ключову бізнес-логіку у власні сервіси, а на платформі залишили лише оркестрацію та адмінку. Дані реплікували у своє кероване сховище, аби контролювати продуктивність і звітність. Поступово вузькі місця замінили власними компонентами через офіційні розширення. Висновок простий: план виходу й шар абстракції для інтеграцій потрібно закладати ще на старті. Low-code пришвидшує запуск, але без такої стратегії легко опинитися в пастці постачальника, коли продукт почне зростати».
Майбутнє low-code розробки
За прогнозами Forrester, який аналізував дані понад 100 постачальників платформ та їх використання серед enterprise-розробників, ринок low-code платформ може перевищити $50 млрд до 2028 року. Це свідчить, що low-code — не тимчасова мода, а стійка частина технологічного ландшафту.
На цьому тлі перспективи low-code платформ у 2025–2030 роках виглядають обнадійливо. Уже помітні кілька тенденцій: глибша інтеграція зі штучним інтелектом, розвиток хмарних екосистем, поява галузевих рішень (спеціалізованих інструментів для банків, логістики, медицини) та прогрес у стандартизації безпеки.
Андрій Войналович поділився досвідом роботи з ШІ та low-code платформами: «Поєднання low-code з ШІ добре працює для допоміжних завдань. Наприклад, я автоматично генерував чорнові форми та валідації зі схеми даних, будував чернетки конекторів з OpenAPI, а у внутрішніх адмінках додавав «копілота» для підказок, пошуку по журналах та напівавтоматичного складання інтеграцій.
Але є важливі умови: критичні правила мають залишатися фіксованими, чутливі дані — під жорстким контролем доступу, а будь-які ШІ-операції — із прозорим логуванням та ручним підтвердженням. Якість рішень я перевіряв A/B- і контрактними тестами. У такому форматі ШІ справді пришвидшує роботу й не перетворюється на «чорну скриньку».
Він також радить тим, хто тільки розглядає low-code для свого першого проєкту, одразу закласти фундаментальні правила гри:
«По-перше, визначте рамки застосування: де платформа дає перевагу (типові екрани та інтеграції), а де краще одразу писати код — і зафіксуйте це.
По-друге, спроєктуйте вихід із самого початку: власний API-шар, сховище критичних даних, контрактні тести, аби можна було безболісно зняти навантаження з платформи.
І нарешті, ставтесь до low-code як до коду: використовуйте репозиторії, review, пайплайни, IaC, моніторинг і політики безпеки вже на етапі PoC. Це знімає романтику, але залишає швидкість без втрати керованості».
Часті запитання (FAQ)
Чи потрібні технічні знання для роботи з low-code платформами?
Для простих внутрішніх форм і воркфлоу — ні. Але для інтеграцій чи кастомної логіки базові знання API та структур даних потрібні.
Які проєкти можна створювати за допомогою low-code?
Внутрішні CRM, панелі аналітики, MVP-продукти, мобільні додатки з базовим функціоналом. Менш придатні — high-load фінансові біржі чи AAA-ігри.
Чи можна інтегрувати low-code рішення з іншими системами?
Так. Більшість платформ мають готові конектори та REST API. У крайніх випадках можна додати свій код або проміжний сервіс.
Наскільки безпечні low-code платформи для корпоративних даних?
Це залежить від вибору платформи та її конфігурації. Перевіряйте сертифікації, політики доступу й шифрування. Для FinTech чи HealthTech потрібен додатковий аудит безпеки.
