Дайджест продуктових новин: ШІ-пошук за настроєм на Netflix, поштовий клієнт від Notion та соцмережа від OpenAI
- Єлизавета Гогілашвілі
- 18 квіт.
- Читати 6 хв
Оновлено: 23 квіт.
У дайджесті новин запрошені експерти розповідають, що в їхньої галузі вартує уваги. Цього тижня продуктовими новинами ділиться Богдан Кіт, співзасновник фонду KOLO та VP of Product в WordPress.
Говоримо про те, як на стримінгові платформи вплине пошук за настроєм від Netflix, чи є backlog grooming поганою практикою, для чого Notion потрібен поштовий клієнт, а OpenAI — соцмережа.
Як це вплине на розвиток стримінгу?
Це сильна фіча для Netflix, яка позитивно вплине на їхній бізнес. Пошук — критично важлива частина досвіду користування стримінговими сервісами, особливо коли обсяг контенту постійно зростає, а час глядача — обмежений.
За статистикою, користувачі витрачають у середньому 18 хвилин на день, намагаючись обрати, що подивитися. Це близько 78 годин на рік — шалений показник. Цей феномен має назву Thumbnail Hell. Netflix уже давно намагався вирішити цю проблему через систему тегів, семантичний пошук і використання long-tail keywords — наприклад, коли користувач вводив щось на кшталт «riveting dramas for teens with a happy ending», система могла підібрати відповідний контент.
Такі механізми базувалися на вручну заданих метаданих, предиктивному пошуку, колаборативній фільтрації та машинному навчанні. Але новий підхід — «вайб-серч» — іде далі, дозволяючи шукати за настроєм або складними запитами природньою мовою. Це потужний розвиток, бо контент ми споживаємо емоційно: навіть класний фільм може не зайти, якщо не відповідає настрою.
Цей тип пошуку знижує когнітивне навантаження, скорочує час вибору контенту та зменшує фрустрацію. Це напряму впливає на метрики — Retention й Churn Rate, NPS та Viewer Time.
Технічно таку фічу можна реалізувати через нейромережі, що аналізують постери, описи, жанри та емоційні маркери, або через ручну розмітку. Можливий і повноцінний інтерфейс, де можна написати щось на кшталт: «сумні мелодрами з хепі ендом», і отримати точну вибірку.
Цей підхід нагадує AI DJ у Spotify — персоналізований спосіб рекомендацій, який враховує контекст і поведінку користувача. З великою ймовірністю такий формат пошуку з’явиться й на інших відео- та музичних платформах.
Це дійсно так?
У колонки клікбейтовий заголовок, тому що він прирівнює backlog grooming до продуктової стратегії. Але це просто один з процесів, маленький гвинтик в системі product development, й аж ніяк не заміняє продуктову стратегію. Ти не можеш замінити грумінгом стратегію, адже тобі треба збудувати якісний фундамент, зрозуміти, куди ти рухаєшся, які цілі в компанії. В цьому сенсі той беклог, який в тебе є, — один з датапоінтів, Input Source, база даних по тому, про які проблеми користувачі тобі говорять, значить, від того, що знаходиться в тому беклоці, а там може бути ідея фіч, різні проблеми з підтримкою інтеракції, ось ці всі речі, вони інформують стратегію, цілі, OKR.
Не можна змішувати продуктове планування, що включає в себе грумінг, з продуктовою стратегією, яка більше про те, щоб визначити місію, цілі і конкретні способи перемогти на ринку.
Стратегія в бізнес-середовищі – це завжди про спосіб справлятися з конкуренцією або зі змінами, які відбуваються на ринку. Це сет інтегративних рішень, які стимулюють певну дію користувача чи клієнта.
Мені здається, ця стаття бʼє у цайтгайст часу, те, про що люди зараз говорять: багато лейофів, усі намагаються збільшити продуктивність і зрозуміти, як підняти output на один юніт роботи. Багато продуктових команд потрапляють в пастку перформативної продуктивності: швидкі відповіді в Slack, круто написані OKR, постійне переглядання процесів. Але насправді процеси — це не те, що робить компанію успішною. Для того, щоб дійсно зробити імпакт, треба будувати продукти, які працюють, і вміти їх продавати. Це звучить просто в теорії, а на практиці — дуже складно. Всі performance review спонукають до того, щоб люди виглядали зайнятими. Що, звичайно, проявляється у постійних змінах процесів або намаганнях придумати нові процеси. Й це не обов'язково означає, що ти рухаєшся до цілі.
Імпакт, product execution і product-market fit значно важливіші за чітке дотримання процесів.
Перед тим, як перейти до процесу, потрібно збудувати якісний фундамент у вигляді чіткого розуміння цілей, місій, користувачів, проблем, які ви розвʼязуєте, і побудови експертизи в своїй сфері.
Не варто плутати рух із прогресом. Рух не має конкретного напряму, — рухатись можна і по колу. Прогрес, на противагу, має чіткий вектор.
Чи є сенс створювати новий email-клієнт у 2025 році?
Стартапам є створювати новий продукт тоді, коли вони можуть розвʼязати завдання краще, швидше або дешевше. або мають перевагу в дистрибуції чи у побудові клієнтських зв’язків. Наприклад, email — це класична «велика й стара» проблема, яку багато хто намагається переосмислити та дизраптнути. У випадку Notion, схоже, стратегія інша: їм не обов’язково перемагати Gmail, їм потрібно будувати платформу.
Це радше історія про платформену експансію, як це було зі Slack і Microsoft Teams. Slack не програв через продукт — Teams виграв завдяки платформі Microsoft, нетворк-ефектам і силі дистрибуції через CIO і CFO, для яких важливе скорочення витрат. Якщо Teams входить у вже оплачуваний пакет Microsoft 365, компаніям простіше доплатити за нього, ніж купувати окремий тул.
Notion, імовірно, йде тим самим шляхом. Вони проаналізували потреби своїх команд-користувачів і вирішили додати email-клієнт у платформу. Я сам зараз користуюсь Notion Calendar і повністю відмовився від Calendly — функціональність схожа, але все в одному місці. Але чи платив би я за це окремо? Сумнівно. Це як із Superhuman — платять тільки power users.
Водночас Notion — це freemium-продукт. Його сила — в дистрибуції через індивідуальних користувачів, які з часом «приносять» продукт у свої команди. Email-клієнт може бути ще одним інструментом для Product-Led Growth. Швидше за все, він буде безкоштовним для особистого використання (за винятком ШІ), а для команд — частиною платної підписки або з окремими функціями, які можна буде докупити.
Я не думаю, що UX для email повністю переосмислять, але в Notion сильний продуктовий підхід і хороший смак у дизайні. Тож щонайменше, це буде конкурентоспроможне рішення на рівні з Superhuman.
З появою ШІ змінити звичку стало значно легше — ми переживаємо платформенний зсув, і люди активно вчаться новому. Це хороший момент, щоб переосмислити старі use cases — наприклад, надсилання електронної пошти. Проте дійсно важливо знайти баланс між автоматизацією й контролем. E-mail — це tricky сфера, бо деякі листи можуть бути надто важливими, щоб повністю делегувати їх ШІ. Тому оптимальним підходом є human-in-the-loop — коли ШІ драфтить лист, але фінальне рішення ухвалює людина. Це створює комфортний сценарій співпраці з ШІ.
Уявімо ідеальний сценарій для email-клієнта: фіча “Inbox Zero Powered by AI”. Щодня нейронка сканує інбокс, читає вхідні листи й готує драфти відповідей на основі:
• твого попереднього стилю спілкування,
• контексту з пошти чи соцмереж,
• кастомних інструкцій, які ти задав раніше.
У свій час ти просто переглядаєш ці драфти: можеш одразу натиснути «Покращити», «Відправити» або внести правки вручну. Такий підхід не лише значно прискорює роботу з поштою, а й дає людині відчуття контролю.
Чому саме соцмережа?
На мою думку, це — насамперед спроба накласти соціальний шар на ChatGPT. Багато людей створюють контент, який міг би бути цінним для інших користувачів, але наразі його ніде поширювати всередині самого продукту. Є така максима: найпростіше будувати спільноту навколо тих продуктів, які дають змогу заробляти.
В X (Twitter) спостерігається подібна динаміка: дизайнери, креативники, просто ентузіасти регулярно постять результати своєї роботи зі ШІ, діляться туторіалами, фреймворками, кейсами. OpenAI, імовірно, задається питанням: як утримати цих користувачів у себе на платформі, замість того щоб вони йшли публікувати свій контент деінде, наприклад у Twitter, який уже має готову аудиторію?
Виходом може бути створення соціального шару в самому ChatGPT — умовної соцмережі для ШІ-креаторів. Логічніше, щоб це була не окрема апка, а частина вже наявного продукту. Інакше виникає класична проблема: як переконати людей встановити новий застосунок? На основі чого? Як з нуля побудувати network-ефекти?
ChatGPT зараз зростає переважно завдяки word-of-mouth, і це гарний момент, щоб використати трафік для розбудови соціального виміру. Але все залежить від того, чи буде цей досвід справді захопливим для користувача. Якщо це стрічка із банальним контентом — навряд чи це зайде. Якісні туторіали, цікаві кейси, приклади використання ШІ в реальних сценаріях — зовсім інша розмова.
У такому форматі ChatGPT не конкурує з TikTok чи Instagram напряму, але може запропонувати щось абсолютно нове — принаймні корисне й специфічне. Це може навіть стати новим типом соціальної взаємодії — більше функціональний соціальний шар, ніж повноцінна соцмережа.
Я не думаю, що це сильно змінить ситуацію щодо збору даних. У OpenAI вже є величезна база повідомлень юзерів, які використовують для навчання моделей. Інше питання — чи зможуть вони залучити нових користувачів, які генеруватимуть більш якісний, публічний контент (а не просто те, що зберігається в історії чатів). Бо зазвичай на Reddit або в X люди постять фінальний результат, тоді як історія в ChatGPT містить купу чернеток, невдалих запитів тощо.
Чи знайдуть вони свою нішу серед соцмереж? Питання відкрите. Усе впирається в здатність виявити латентну, ще не задоволену потребу користувача — а це більше мистецтво, ніж наука. Часто йдеться про психологічні тригери, які не так просто ідентифікувати.
Історія показує, що багато вдалих кейсів були швидше винятками, ніж чимось, що можна легко повторити. Приклад — додатки Нікіти Бієр для підлітків. Він кілька разів реплікував одну й ту саму ідею в різних формах. Часто ці продукти злітали, але так само швидко затухали. Успішні соціальні продукти — це радше аномалії, а не закономірність. Дуже важко передбачити, як саме твій продукт використовуватимуть різні аудиторії і як вони взаємодіятимуть між собою.
