Результати пошуку

Рекорди продажів, нобелівські лауреати, шпигуни з Бахрейна і мультивсесвіт у фентезі — у 2025 році в українському перекладі з’являються десятки книжок, на які справді варто звернути увагу. Поруч із прозою Саллі Руні, Сари Дж. Маас і Ганьї Янаґіґари — дебютна проза акторів Жана Рено та Міллі Боббі Браун, інтелектуальна спадщина Юрія Шевельова й твори Арчибальда Кроніна. Іншими словами — в руриці High Bar Weekend добірка книжок, які допоможуть не лише відволіктися та втекти у вигаданий світ, а й подумати та краще зрозуміти власний.  «Оніксова буря» Автор: Ребекка Яррос  Видавництво: КСД Письменниця Ребекка Яррос продовжує завойовувати читачів своїм фентезійним циклом «Емпіреї». Після успіху «Четвертого крила» та «Залізного полум’я» третя книга серії не підвела: «Оніксова буря», стала світовим бестселером, встановивши 20-річний рекорд продажів: впродовж першого тижня після релізу продали 2,7 мільйона копій.  Видання продовжує історію Вайолет Сорренґейл, яка після вісімнадцяти місяців у Військовому коледжі Багіат стикається з новими викликами. Вона мусить вирушити за межі розбитих аретійських вартів, щоб знайти союзників для Наварри. Ця подорож випробує її розум, удачу та силу, адже на кону — життя її драконів, родини та дому. «Оніксова буря» — одна з найбільш очікуваних книжкових новинок року, а її популярність тільки підкреслює зростаючий інтерес до жанру роментезі.  «Сицилієць»  Автор: Маріо П’юзо Видавництво: Лабораторія Це книга майстра кримінального роману, чия історія про «Хрещеного батька» залишається популярною уже кілька десятиліть. ​«Сицилієць» — це продовження саги про родину Корлеоне. У цьому романі Майкл Корлеоне, перебуваючи у вигнанні на Сицилії, отримує завдання допомогти Сальваторе «Турі» Ґільяно втекти до США. Ґільяно, відомий як сицилійський Робін Гуд, бореться за свободу простих людей, протистоячи мафії та корумпованій владі. Сюжет заснований на реальних подіях. Роман був екранізований у 1987 році режисером Майклом Чіміно з Крістофером Ламбертом у головній ролі. Обов’язково читати всім, хто цікавиться історією сицилійської мафії та її впливом на суспільство. «Інтермеццо» Автор: Саллі Руні Видавництво: Видавництво Старого Лева Минулоріч авторка бестселерів «Нормальні люди» та «Розмови з друзями» Саллі Руні представила новий твір — «Інтермеццо». Цього разу книга зосереджується на житті двох братів із Дубліна — Пітера та Айвана Коубеків. Вони, в дусі інших творів авторки, намагаються впоратися з втратою батька та складнощами особистих стосунків. Пітер, 30-річний успішний адвокат, балансує між почуттями до свого першого кохання Сільвії та студентки Наомі. Айван, 22-річний шахіст-інтроверт, вступає у відносини з Маргарет, жінкою значно старшою за нього.​ З огляду на попередній успіх творів Руні та їхню популярність серед українських читачів, цей роман обіцяє стати однією з ключових літературних подій року.  «Уроки грецької» Автор: Хан Канг Видавництво: Vivat Серед інших книжкових новинок 2025 року, на які варто звернути увагу, — новий український переклад роману «Уроки грецької» від нобелівської лауреатки з літератури, південнокорейської письменниці Хан Канг. Роман розповідає про зустріч двох людей, які переживають глибоку внутрішню кризу: викладач грецької мови поступово втрачає зір, його студентка — здатність говорити. Книга побудована як чергування двох наративів — чоловічого, від першої особи, та жіночого, від третьої. Така форма дає читачеві змогу поступово та повністю розкрити внутрішній досвід кожного з героїв. Ще один герой тексту — давньогрецька мова, яка, попри свій статус мертвої, може стати тим, що об’єднує двох не надто схожих людей.  «Шьоґун» Автор: Джеймс Клавелл Видавництво: Лабораторія Роман переносить нас у Японію XVII століття, де англійський мореплавець Джон Блекторн опиняється в центрі політичних інтриг та культурних зіткнень. Заснований на реальній історії першого європейця, який став самураєм, «Шьоґун» вирізняється тим, що кожного персонажа Клавелл змоделював на основі історичних постатей. Минулоріч відбулася прем’єра мінісеріалу, заснованого на цьому романі. Серіал здобув рекордні 18 нагород «Еммі», зокрема відзнаки за найкращий драматичний серіал та акторські роботи Хіроюкі Санада та Анни Савай. Цей успіх підкреслює актуальність і силу історії, створеної Клавеллом, та її здатність захоплювати аудиторію навіть через десятиліття після першої публікації. «Емма» Автор: Жан Рено Видавництво: Видавництво Старого Лева Несподівано цікавий письменницький дебют французького актора Жана Рено схожий за настроєм на найбільш відомі його ролі. У центрі політичного шпигунського трилеру з елементами драми — 28-річна Емма, масажистка з Бретані, яка після втрати матері вирушає до Оману працювати в спа-центрі. Однак дівчина знаходить себе втягнутою у міжнародну змову, а відтак її перебування в іншій країні перетворюється на боротьбу за виживання. Поступово Емма з вразливої жінки перетворюється на рішучу особистість, яка активно протистоїть небезпеці.  Роман написаний простою мовою, без літературних химер, — тож він легко читається. Також критики обіцяють, що книга триматиме в напрузі до останньої сторінки.  «Привиди Едемського парку» Автор: Карен Ебботт Видавництво: Лабораторія Джордж Римус контролював третину нелегального алкоголю в США під час сухого закону — більше, ніж Аль Капоне. Саме його історія стала основою для «Привидів Едемського парку» Карен Ебботт — книжки, де колишній адвокат перетворився на короля бутлегерів, влаштовував розкішні бенкети, дарував гостям золоті годинники, а врешті став учасником скандальної зради та гучного вбивства. Карен Ебботт відтворює Америку епохи джазу, де гламуру було не менше, ніж насильства. Вона подає цю кримінальну хроніку як історію про владу, маніпуляцію і жіночу підступність. Коли дружина Римуса зав'язує стосунки з агентом, який мав його викрити, сюжет перетворюється на трилер з фатальними наслідками.  «19 сходинок» Автор: Міллі Боббі Браун Видавництво: Лабораторія «19 сходинок» — дебютний роман Міллі Боббі Браун, зірки Stranger Things, заснований на реальних подіях з історії її родини. У центрі сюжету — 18-річна Неллі Морріс, яка живе в Лондоні часів Другої світової. Після бомбардування міста її життя змінюється назавжди, але попри втрати вона не втрачає віри в силу любові та відновлення. Основою для сюжету стала трагедія в Бетнал-Гріні 1943 року — трагічна подія, яка назавжди закарбувалась у пам’яті родини акторки. Тоді через тисняву, спричинену авіанальотом, на одній з лондонських станцій метро, загинуло більш ніж 150 людей.  Роман поєднує історичну драму із темами втрати, надії та дорослішання. Символічні дев’ятнадцять сходинок — метафора життєвого шляху героїні. Книжка швидко стала бестселером The New York Times і вже готується до екранізації на Netflix. Примітно, що авторка працювала над твором у співпраці з письменницею Кетлін МакГерл, що, з одного боку стало причиною для мережевого хейту Міллі, а з іншого — додало тексту літературної виразності. «Ґран-Канарія» та «Чування вночі. Калейдоскоп в "К"» Автор: Арчибальд Кронін Видавництво: Апріорі У серії Magnum Opus  видавництва «Апріорі» виходять перевидання двох знакових творів Арчибальда Джозефа Кроніна — «Ґран-Канарія» та «Чування вночі. Калейдоскоп в "К"». Обидві повісті об’єднані темами морального вибору, сили людини в кризових обставинах і безпомилкового відчуття автора, який сам був лікарем. У «Ґран-Канарії» колишній медик Гарві Літ шукає новий сенс життя на тлі емоційного зближення й загрози епідемії, тоді як «Чування вночі» та «Калейдоскоп в "К"» реалістично змальовують внутрішній світ медиків — з усіма сумнівами, помилками й рішеннями, які мають ціну. Кронін —  лікар за освітою, тож вмів точно передавати моральні та психологічні проблеми, з якими зіштовхуються медичні працівники. «Вільєтт» Автор: Шарлотта Бронте Видавництво: Ще одну сторінку Роман Шарлотти Бронте, опублікований у 1853 році, часто вважається найглибшим і найдосконалішим твором авторки, навіть перевершуючи за складністю та психологізмом її відомий роман «Джейн Ейр». Цей твір вперше видається українською, та відображає особистий досвід Бронте під час перебування в Брюсселі. У центрі сюжету — Люсі Сноу, молода жінка, яка, залишившись без родини та засобів до існування, вирушає до вигаданого європейського міста Вільєтт (прототипом якого є Брюссель), щоби працювати вчителькою в пансіоні. Там вона стикається з культурними відмінностями, соціальними упередженнями. На відміну від більш оптимістичного фіналу «Джейн Ейр», «Вільєтт» більш реалістичний і навіть меланхолійний погляд на долю жінки в тогочасному суспільстві.  The Wilds   Автор: Сара Пірс Видавництво: ARTBOOKS У The Wilds — фінальній частині трилогії Сари Пірс про детектива Елін Ворнер — молода художниця зникає в національному парку Португалії. Її слід веде до ізольованого кемпінгу, де Елін, що приїхала на відпочинок, опиняється в центрі нового розслідування, пов’язаного з власним минулим. Роман відходить від замкнених просторів попередніх частин і занурює читача в небезпеку дикої природи, де головним ворогом може виявитися не тільки людина, а й сама пам’ять. Досвід героїні як мандрівниці, що живе в кемпі, додає роману атмосферності, а фінал трилогії залишає простір для майбутніх історій.  Пірс зберігає свою фірмову стилістику: кілька часових ліній, емоційно складні персонажі, атмосфера напруги та тонке дослідження травм і трансформації.  «До раю» Автор: Ганья Янаґігара Видавництво: КМ-Букс Якщо ви ще не встигли прочитати легендарне «Маленьке життя», але хочете познайомитися з творчістю авторки — у нас хороші новини: цьогоріч у КМ-Букс виходить другом інша книга Ганьї Янаґігари. «До раю» вирізняє поєднання трьох епох — 1893, 1993 і 2093 роки — в альтернативних версіях Америки. Усі історії об’єднані спільними іменами, будинком у Гринвіч-Віледж і ключовими темами: чи можемо ми захистити тих, кого любимо, і що означає бути вільним. Від соціального тиску у Вільних Штатах до епідемії СНІДу на Манґеттені та антиутопічного майбутнього з біоконтролем — кожна частина роману говорить про біль, втрату та людську вразливість. Попри різні стилі — від класичної прози до футуристичного трилера — текст тримається цілісної структури й вражає сцена за сценою.  «Бідолашні створіння» Автор: Аласдер Ґрей Видавництво: #книголав Усі, хто переглянув однойменний фільм у 2023 році, пережили новий й ні на що не схожий кінематографічний досвід. Тепер же є нагода звернутися до першоджерела та подивитися на знайому історію через інші «читацькі» окуляри. Повна назва твору звучить як Poor Things: Episodes from the Early Life of Archibald McCandless M.D., Scottish Public Health Officer. Це пародія на вікторіанські наукові мемуари; оформлення та структура книжки стилізовані під оригінальне видання XIX століття — з примітками, вставними розділами, «передмовами» і «документами». У центрі — історія Белли Бакстер, жінки, яку реанімував лікар Ґодвін Бакстер, пересадивши їй мозок дитини. Белла — одна з найцікавіших жіночих постатей у сучасній літературі. Є думка, що цей образ частково натхненний Мері Шеллі, авторкою «Франкенштейна», та її власним життям у тіні знаменитих чоловіків. Белла втілює жінку, яка відновлює контроль над власним тілом, пам’яттю та голосом, що робить її алюзією не лише на монстра Франкенштейна, а й на саму авторку класичного готичного роману. Попри схожість, «Бідолашні створіння» — це не просто альтернативна версія «Франкенштейна», а, багатошаровий твір про тіло, владу, пам’ять, мову і контроль, а ще — про жінку, яка вчиться відмовлятися від чужих історій, щоб написати власну. «Дім Полум’я та Тіні. Місто Півмісяця». Книга 3 Автор: Сара Джанет Маас Видавництво: КСД У новій частині фентезі-саги Сара Дж. Маас робить несподіваний сюжетний хід — головна героїня Брайс Квінлан потрапляє у світ із серії «Двору шипів і троянд» — іншого всесвіту цієї авторки. Це можна вважати першим офіційним кроком до об’єднання двох найпопулярніших всесвітів авторки. Мультивсесвіт, міжвимірні подорожі, зіткнення культур і систем — усе це відкриває нові можливості як для героїв, так і для самої структури оповіді. Третя книга серії продовжує лінії магії, кохання, самопожертви та вибору, водночас поглиблюючи науково-фантастичну складову. Брайс опиняється в іншому світі, шукає шлях додому і змушена переосмислити свою ідентичність. Маас також приділяє більше уваги жіночому досвіду: її героїня вже не просто кохає, а стає рушійною силою змін. Тому навряд чи це фінал, скоріше початок великої історії, яка з кожним томом охоплює все ширший простір. «Вівці цілі» Автор: Євгенія Кузнєцова Видавництво: Видавництво Старого Лева «Вівці цілі» — роман про війну без боїв, про любов без романтики, і про культурну пам’ять, що хитається між обрядом і роллю. Це історія про те, як важко зрозуміти свою країну, якщо намагаєшся лише досліджувати її, а не жити в ній.   Євгенія Кузнєцова привносить у контекст великої війни свою фірмову тематику родинної напруги, іронії та пошуків ідентичності. Її героїня Яна повертається в Україну як дослідниця — зібрати етнографічний матеріал. Утім, її інтерес до традицій схожий, скоріше, на відсторонене спостереження. Вона чужа серед своїх — у батьківській хаті, перетвореній на оселю на Airbnb, у стосунках із сусідом Максимом, всюди. Юрій Шевельов «Кінець однієї леґенди. Есеї та статті» Укладач: Євгеній Стасіневич Видавництво: Віхола Одна з найважливіших книжкових подій року — вихід вибраних есеїв Юрія Шевельова, мислителя, без якого неможливо уявити сучасну українську гуманітаристику. Харків’янин, що пережив окупацію, еміграцію, викладання у Гарварді та Колумбії, — Шевельов залишив по собі себе блискучу спадщину, актуальну і сьогодні. По суті, видання, укладене літературним критиком Євгенієм Стасіневичем, — це зріз півстоліття інтелектуальної історії України. Тексти подані в хронологічному порядку — від 1943 до 1997 року — тому тут можна простежити еволюцію думок самого Шевельова, а також заглибитися у контексти, в яких формувалася українська думка поза межами радянського впливу. «Вибрані вірші» Автор: Микола Бажан Видавництво: Vivat Радимо любителям поезії звернути увагу на це видання. Збірка «Вибрані вірші» Миколи Бажана — це можливість побачити та відчути творчість одного з найвідоміших українських поетів ХХ століття. Видання охоплює період від 1920-х до початку 1980-х років і містить понад дев’яносто віршів. Тексти упорядкувала філологиня Альона Артюх, а вступ написав Сергій Жадан, який у своєму есеї говорить про Бажана як про складного, багатогранного поета, чия мова досі зберігає силу. У віршах Бажана відчутна постійна напруга між публічним і особистим, між риторикою часу й інтимними переживаннями. Це поезія, що фіксує історичні зрушення, але водночас зосереджується на темах пам’яті, страху, провини, співчуття. Збірка може бути цікавою тим, хто досліджує літературу радянської доби в Україні, або тим, хто хоче побачити, як поет знаходив власний голос у складному політичному контексті.

Антон Павловський, засновник та СЕО компанії Headway, увійшов до списку Endeavor Outliers 2025 — програми, яка щороку об'єднує засновників найдинамічніших компаній світу. У списку понад 235 компаній із 34 країн. Серед них — 80 єдинорогів, 14 публічних компаній, які вже вийшли на біржу. Вперше до цього переліку долучилася компанія з українським корінням. «Вперше в історії, підприємець з України, лише за місяць після приєднання до Endeavor, увійшов до списку Endeavor Outliers. Така динаміка — яскраве свідчення того, що українська екосистема готова до глобального масштабування, відкрита до інвестицій та IPO”,  — каже Святослав Святненко, керівний директор Endeavor в Україні. Компанії Endeavor Outliers 2025: Створили 1 мільйон робочих місць. Залучили 42 мільярди доларів впродовж останніх трьох років. Представлені 34 країнами, зокрема вперше Україною. Учасники програми отримують доступ до унікальних можливостей: навчання, менторства, спеціальних програм та партнерств, які допомагають масштабувати бізнес ще швидше. . «Я дізнався про Endeavor шість років тому — менш ніж за місяць після запуску Headway — із подкасту Ріда Гоффмана у випуску з СEO Endeavor Ліндою Роттенберг. Тоді я подумав: Україні це дуже потрібно, і сподівався, що колись це стане можливим. Сьогодні я радий, що це сталося»,  — говорить засновник та CEO Headway Антон Павловський. На початку 2025 року Headway приєдналася до глобальної спільноти підприємців Endeavor, до якої входять фаундери Glovo, Rappi, Checkout та 1600 інших компаній.

Монолітна архітектура — традиційний підхід до розробки ПЗ. Програма створюється як єдине ціле, і увесь код зберігається в одному місці. Зараз «моноліти» часто сприймають як застарілий концепт і протиставляють мікросервісній архітектурі, де частини програми — сервіси — розподілені.   Як зазначає Ігор Закутинський, Head of Engineering у компанії Universe Group, до популяризації мікросервісної архітектури призвели:  розвиток хмарних сервисів (як AWS, Google Cloud, Azure). У cloud-based середовищі мікросервіси часто виявляються зручнішими завдяки своїй гнучкості та можливості незалежного масштабування; зміна підходів у веб-розробці. Раніше більшість веб-застосунків створювали як моноліти з використанням мов на кшталт PHP, у яких логіка обробки та генерації HTML відбувається на сервері. З часом з’явилися SPA (Single Page Applications), зросла потреба в API-first підході, і на перший план вийшла JavaScript-екосистема. Це дало поштовх до масового використання асинхронних рішень, які стали основою мікросервісного підходу; Але багато програм базується на монолітній архітектурі. Разом із Ігорем Закутинським ми розібралися в міфах навколо неї.  Це не так. Моноліт дозволяє швидше розробляти та розгортати систему, знижуючи технічну складність на початкових етапах. Тому монолітна архітектура чудово підходить для: Невеликих та середніх проєктів , які ще не потребують складної масштабованості чи розподіленої інфраструктури. Продуктів на ранніх стадіях розвитку , коли головне — швидко протестувати гіпотезу, випустити MVP та зібрати фідбек. Команд із невеликою кількістю розробників , де мікросервісна архітектура лише ускладнить CI/CD (DevOps-практика безперервної інтеграції та безперервної доставки — Ред.) , інфраструктуру та моніторинг. У монолітах немає проблеми міжсервісної комунікації, що спрощує взаємодію між різними частинами системи. Проєктів із жорсткими вимогами до продуктивності , де важлива мінімальна затримка між викликами. У моноліті взаємодія між модулями здійснюється в рамках одного процесу — без мережевих затримок. Це критично, наприклад, для систем реального часу. З часом продукти у багатьох компаніях стають складнішими, а кількість розробників, які над ними працюють, зростає. У таких умовах мікросервісний підхід дійсно може бути зручнішим — особливо для масштабування команд, автономної розробки й розділення зон відповідальності. Але це працює не завжди й не всюди. Деякі компанії, як-от Basecamp чи GitHub, на практиці зіткнулися з недоліками мікросервісів. Зокрема, у них виникали проблеми з міжсервісною комунікацією: наприклад, коли сервіс A мав викликати функціонал сервісу B, кожен запит проходив мережею, що призводило до збільшення затримок та ускладнення дебагу. Тому ці компанії частково повернули монолітний підхід в критичні модулі, де всі виклики відбуваються у межах одного процесу. Це дозволило значно зменшити затримки та спростити архітектуру для певних частин системи. Насправді моноліт — всього лише архітектурний підхід. Його можна реалізувати на будь-якій сучасній мові програмування, застосовуючи актуальні практики розробки, тестування та деплою. Моноліт не застарів — він еволюціонував. Є сучасні підходи, що поєднують гнучкість мікросервісів із простотою монолітів: Модульний моноліт : поділ на незалежні модулі з чіткими API. Моноліт із сервісною архітектурою  — всередині моноліту використовують внутрішні сервіси, що імітують мікросервіси. Контейнеризація , що спрощує розгортання та масштабування монолітів. GraphQL та внутрішні API : спрощують взаємодію між модулями. Цей міф виник тому, що багато класичних монолітів і мали складні, ручні або напівавтоматизовані процеси розгортання. У ті часи DevOps-підходи ще не були сформовані, а оновлення здійснювалися без CI/CD — часто шляхом копіювання файлів на продакшен-сервери вручну або за допомогою простих скриптів. Але це проблема не архітектури, а історичного контексту. Моноліт, створений із урахуванням сучасних практик, може бути так само DevOps-friendly, як і будь-який мікросервісний проєкт. Ба більше — через цілісність його навіть простіше деплоїти, тому що немає потреби оновлювати десятки сервісів окремо. Гнучкість залежить від архітектури коду, а не від моделі розгортання. Грамотно спроєктований моноліт дозволяє швидко вносити зміни та адаптуватися до нових вимог.  Сучасні моноліти багато взяли від мікросервісної архітектури, адже в процесі еволюції розробники дивились на підходи до модульності, чіткого розподілу обов'язків. Зараз моноліт – це набір структурованих модулів, які можуть працювати незалежно один від одного. Є концепція  monorepo — монорепозиторію. Вона дозволяє мати розподілені підмодулі в рамках одного репозиторія. Такий підхід суттєво спрощує розробку, деплоймент і навіть масштабування.  Саме через цей міф команди на перших етапах розробки, коли не до кінця зрозуміла бізнес-логіка продукту, обирают мікросервіси. Це помилка, адже якщо в такому продукті щось суттєво змінюється, його складніше підтримувати. Є сенс виносити певний функціонал в окремий мікросервіс, коли навантаження на один модуль не пропорційне навантаженню на інші модулі. Наведу приклад. Уявимо, що система складається з трьох різних модулів, наприклад, лендінг, продукт і оплата. Найбільш навантажений модуль — оплата. При мікросервісному підході ми можемо окремо промасштабувати мікросервіс оплат, не масштабуючи інші ненавантажені сервіси. При монолітному підході нам потрібно скейлити весь моноліт, якщо навантаження зростає навіть на одну його частину. Моноліт не означає один сервер. Сучасні моноліти легко масштабуються за допомогою: вертикального масштабування — додавання ресурсів (CPU, RAM) до одного сервера. Це просте та ефективне рішення на ранніх етапах. Практично кожен продукт, який я розробляв із нуля, стартував як моноліт і спочатку масштабувався саме так; горизонтального масштабування — запуск кількох копій моноліту під балансувальником навантаження. Такий тип підходить для веб-додатків, API-серверів тощо; розділення бази даних — sharding, реплікація, відокремлення read/write-реплік. Це дозволяє зменшити bottlenecks при доступі до даних, навіть у межах моноліту. Масштабувати моноліти може бути простіше, ніж розподілену архітектуру з десятками сервісів. Насправді продуктивність залежить не від архітектурного підходу, а від якості реалізації, вибору технологій, структури бази даних, кешування та багатьох інших факторів. У багатьох випадках моноліт працює навіть швидше, ніж мікросервісна система, оскільки: Всі виклики між модулями відбуваються всередині одного процесу, без мережевих звернень. Немає оверхеду на серіалізацію/десеріалізацію даних, а також обробку помилок мережі, timeouts, retries тощо. Менше інфраструктурних компонентів = менше точок відмови. Часто проблема в перформансі не стосується коду моноліту. Наприклад, ми впираємось в низьку продуктивність бази даних. В сучасних підходах до монолітів база також можна добре масштабувати — для цього є спеціальні практики. Тому при низькому перфомансі потрібно перш за все проаналізувати, в якій частині системи виникають проблеми. Безумовно, це не так. Якщо в команді є ефективні практики написання коду, якщо ви домовились про стилістику і всі ваші команди її дотримуються, то проблеми з підтримкою не буде.  Якщо не дотримуватись базових принципів —  SOLID, чіткий розподіл відповідальностей, тестованість, структурованість коду та єдиний стиль написання, — будь-який проєкт стане нечитабельним і важким у підтримці. Але при монолітному підході дійсно легше писати поганий код,   ніж при мікросервісному, адже немає гострої необхідності структурувати його по модулях, розбивати на підсервіси тощо, тобто знехтувати найкращими практиками набагато легше. Насправді все навпаки: добре спроєктована монолітна архітектура зазвичай є простішою для розуміння, розробки та підтримки, особливо на ранніх етапах проєкту. Мікросервіси складніше «за замовчуванням», і їх варто обирати тоді, коли ця складність виправдана перевагами: масштабуванням, незалежністю команд, fault-tolerance. Тому часто моноліт — не складність, а навпаки, спосіб її зменшити.

Genesis разом із видавництвом «Лабораторія» готують до друку бізнес-посібник від одного з найкращих підприємців у світі та ведучого подкасту №1 у Великій Британії The Diary of a CEO  Стівена Бартлетта — «Щоденник СЕО» . В його основі лежить набір принципів, що забезпечують професійну досконалість. Ці фундаментальні знання можуть допомогти кожному, хто хоче побудувати щось велике або стати кимось великим, адже вони ґрунтуються на психології, поведінковій науці, особистому досвіді й досвіді найуспішніших підприємців, артистів, художників, письменників і спортсменів з усього світу. Ці закони пройшли випробування часом і допоможуть кожному, незалежно від сфери діяльності, керувати власним життям і розкривати прихований потенціал.  Стівен Бартлетт був CEO, засновником, співзасновником або членом правління чотирьох компаній-лідерів у своїй галузі, сукупна вартість яких на піку їхньої діяльності перевищила мільярд доларів. Сьогодні він є засновником інноваційної маркетингової агенції Flight Story, компанії з розробки програмного забезпечення thirdweb та інвестиційного фонду Flight Fund, що спеціалізується на допомозі брендам (Nike, Apple, Coca-Cola тощо) у створенні та реалізації маркетингових стратегій. Стівен інвестував у понад 40 компаній, входив до ради правління чотирьох фірм, дві з яких є лідерами у своїх галузях, виступав в ООН, на конференціях SXSW, TEDx та VTEX Day, а також був включений до списку Forbes «30 до 30».  Це друге видання в межах проєкту Genesis Press, і ми раді знову співпрацювати з Лабораторією. Сподіваємося, що «Щоденник СЕО» буде не менш цікавим підприємницькій спільноті, ніж книжка «Хто. Як наймати найкращих». Відбираючи видання до колекції Genesis Press, ми керуємося, зокрема, рекомендаціями топменеджерів екосистеми Genesis. «Щоденник СЕО» підкорив багатьох із них, адже Стівен Бартлетт охопив усі важливі аспекти бізнесу в одній книжці, — говорить Олексій Ніщик, Chief Growth Officer у Genesis . Вже навесні читачі зможуть придбати видання в книгарнях України та на сайті Лабораторії. Книжка буде доступна в паперовому та електронному форматах. Українською мовою текст переклала Ольга Дубневич, а дизайн обкладинки розробила Оксана Гаджій.

Часто розробники і продакти існують у паралельних реальностях, але щоби не створювати непотрібні фічі, а робити продукт, який потрібен користувачам, команда має говорити спільною мовою. Завдання продакт-менеджера — створити таку мову й зробити так, щоб усі вірно почули і зрозуміли одне одного. У своїй колонці для High Bar Journal Міша Нестор, Chief Product Officer «Київстару» та співзасновник фонду KOLO, розповідає, як продактам будувати і підтримувати продуктове мислення всередині компанії, а розробникам — розуміти продактів краще. Продуктовий підхід vs enterprise vs аутсорс Можна виділити три класичні підходи до створення цифрових продуктів, що притаманні різним видам бізнесів. Наприклад, в класичних ентерпрайз-корпораціях створення IT-продуктів зазвичай не є основною діяльністю. Тому розробкою рішень займається тільки IT-департамент. Аутсорсні й продуктові компанії, навпаки, створені саме для розробки софтверних продуктів. Ключова відмінність — у тому, що аутсорс-компанії створюють продукти для зовнішніх замовників.  Розберемо кожен з підходів до розробки підходів.  Enterprise-підхід (підхід класичного бізнесу) У стандартному Enterprise-підході, навіть якщо всередині є великий IT-відділ, процес побудований так: пишуть технічне завдання, проводять тендери, вендори приносять готові рішення, і над їх інтеграцією працюють в команді, а потім — сапортять софт або оплачують ліцензії. Відповідно, роль команди – обслуговувати цей процес: спілкуватися із вендором, робити тендери, захищати бюджет тощо. Аутсорс Класичний аутсорс виглядає так: технологічна компанія знаходить постачальника послуг, набирає команду, що працює над скоупом, який задає Product Owner (часто – на іншому континенті). Юзери, які цим будуть користуватись, можливо, також знаходяться на іншому континенті. Продуктова складова в аутсорсі часто відсутня. Хоча найкращі аутсорси пропонують також діскавері-фазу в якості консалтингу, щоб краще розуміти вимоги до майбутнього продукту. Продуктовий підхід В таких компаніях є команда або набір команд, що відповідають за усі етапи створення продукту або його частини: від розуміння, що потрібно юзерам, а що — бізнесу, до реалізації фіч, їх тестування, оптимізації та просуванні на ринку. В продуктовому підході багато конфігурацій, і продуктові команди можуть бути частинами ентерпрайзу. Наприклад, моя організація у «Київстарі» складається з 250 людей, що працюють в продуктовому підході, але ми — частина більшого бізнесу.  В продуктовій команді зазвичай є продакт-менеджер, Scrum-майстер, дизайнери, бізнес-аналітики, фронтенд- і бекенд-розробники, QA-інженери. Можливо, також Performance Marketing Manager або Growth Manager. Команда працює ітераціями — двотижневими спринтами. Завдання продакт-менеджера — вирішувати, чим буде займатися команда. Пояснити колегам бачення: куди ми йдемо, чому, як повинен виглядати продукт, який у нас roadmap, коли починається наступний великий модуль або фіча. Розказати, як ми будемо міряти ефективність створеного функціоналу. Після запуску — показати на метриках, як працює фіча, пояснити, чому ми щось змінюємо. Команда у цьому випадку працює разом. Інженери обговорюють завдання, планують і виставляють естімейти готовності рішень. Маючи оцінку від розробників, продакт може синхронізуватися з іншими частинами бізнесу або зі своїми керівниками.  Три поради розробникам для ефективної співпраці з продактами Не варто триматись за фічу, в якій немає сенсу  Іноді розробники сильно прив'язуються до того, що вони зробили. Але якщо ця фіча не «полетіла», нам потрібно її «вбити». Для більшості розробників, особливо з аутсорсним бекграундом, — це складно. Проблема — у нерозумінні, що таке продукт. Навколо нас — ринок, і він рухається — технології змінюються, ландшафт змінюється, з'являються нові продукти, конкуренти. Наскільки мені відомо, у топових з інженерно-продуктової точки зору компаніях, наприклад, Netflix, кількість успішних фіч складає 30-40%. Не чекайте, що що 100% того, що ви створите, буде потрібним. Такого не буває. Продакти — не ясновидці. Ми можемо лише знизити ризики, але все, що не в продакшені, це гіпотеза. Як фіча буде працювати, можна побачити тільки в продакшені.  Якщо ми фокусуємося на метриках, і конверсія з інсталів в першу платну підписку складає 5%, а нам потрібно 10%, досягти цього — мета усієї команди, бо від цього залежить успішність продукту, зарплати команди і існування бізнесу у цілому. Наша мета — не створити прикольний дизайн або цікавий функціонал.  Робота продакта — проповідувати цей майндсет, зробити так, щоб усі однаково розуміли це. Тоді немає проблеми пояснити, чому від якоїсь фічі довелося відмовитись. Фокусуйтеся на загальному результаті, а не складному інженерному завданні Інженери часто винаходять для себе складні, цікаві технічні завдання, які в цей момент «з'їдають» гроші компанії, затримують випуск потрібних фіч, і в підсумку можуть призвести до того, що продукт не працює, команду скоротили, всі залишилися без роботи.   Часто всередині команди з'являються внутрішні «ватерфоли»: продакти зі стейкхолдерами щось вигадують, приносять ідею дизайнерам. Дизайнери окремо роблять фреймворки і віддають фронтендерам, ті думають, як це буде виглядати, потім приходять до беків і дають набір ендпоінтів. В підсумку це призводить до постійних затримок і фейлів, зокрема й абсурдних, коли хтось не передбачив розширення серверів під новий функціонал чи навантаження, тому що не знав про це, хоча розробка велася місяць. Команда має працювати разом, усі мають брати участь у спільних зустрічах, де обговорюють фічі. Іноді члени команди не надають великого значення таким зустрічам, хоча направду це може допомогти абсолютно усім, хто бере участь у розробці продукту, навіть інженерам. Якщо вони обмежуються лише кодом і технічними задачами, то це «вбиває» дух того, чим повинна займатися продуктова організація, тому що призводить до розсинхрону і втрати мотивації. Цікавтесь усіма аспектами створення продукту Часто продукти з дизайнерами йдуть в свою discovery-реальність, а інженерам це не дуже цікаво. Тому продактам важливо ініціювати фокус-групи, зустрічі з користувачами продуктів для всієї команди. Наприклад, якщо ми створюємо софт для працівників колцентру у Львові, ми оформляємо відрядження для всієї команди, спілкуємось з колцентром, проводимо з ними робочий день, дізнаємось, що у них болить.  Інженер — теж жива людина, у нього є свій Android чи iPhone, а також комп'ютер. Коли він бачить, що для якоїсь іншої людини розроблений продукт є незручним, необхідність пояснень від product-менеджера зникає автоматично. З'являється емпатія — ти вже не будеш запускати рефакторинг на три місяці, якщо побачив, як людям болить відсутність якоїсь фічі. Своїй команді я кажу: «Не забувайте, звідки беруться ваші зарплати — вони не падають з неба, а приходять (прямо або непрямо) як частина виторгу продукту, який ви робите». В сервісних компаніях про гроші ніколи ніхто не говорить, але насправді в продуктових компаніях від розробників теж часто приховують, скільки грошей заробляє продукт. Більше того, з мого досвіду, є компанії, де навіть продакти не володіють цією інформацією.  При цьому в Україні є багато  хороших хедів продуктів, сильних інженерних і продуктових команд. Я знаю, що є практики, направлені на те, щоб уникати недомовок. Все починається з того, щоб не відривати інженерів від користувачів, не відривати їх від бізнесу, забезпечувати розуміння, чим ми тут займаємося. Наведу приклад з практики «Київстару» — щодватижні ми проводимо спринт-рев'ю, на які приходять колеги з різних команд, стейкхолдери, директори. І продакт-менеджери практично ніколи не роблять презентацію результатів спринта — цим займаються інші члени команди. Вони пояснюють, в чому цінність, як вони знаходили рішення, як це виглядає на продакшені, роблять демо.  Кожен може отримати одразу зворотній зв’язок від стейкхолдерів або від користувачів (якщо це внутрішні продукти). Для таких виступів потрібно безпечне середовище, щоб люди не боялися критики. І часто такі презентації — єдиний спосіб виявити майбутніх сеньорів. Для них це можливість проявитися. Правильно організований командний продуктовий процес допомагає зростати або змінювати ролі всередині компанії. У бізнесі з розвинутою продуктовою культурою сильний інженер може підбекапити в якихось питаннях продакта, що захворів. Тому що всі в курсі, що відбувається, для чого вони це роблять, які терміни, які естімейти, коли буде наступна фіча.  Ключове для продуктового підходу — відкрита комунікація в команді . Якщо розробник не розуміє, чого від нього хоче продакт, він має поставити запитання на командній зустрічі, а якщо такої зустрічі немає — ініціювати її; продуктові менеджери повинні ставити запитання користувачам і стейкхолдерам, а інженери — продактам. Відповідальним за увесь процес є продакт, і це нормально. Потрібна одна людина, що ухвалює фінальні рішення, інакше — хаос.

У Genesis є п’ять цінностей, одна з яких — High Bar for Talent. Це означає, що ми ретельно відбираємо кандидатів , щоб підтримувати високий стандарт найму в компанії. Важливий етап відбору — баррейзинг. Це фінальна співбесіда, на якій і компанія, і кандидат остаточно розуміють, наскільки підходять одне одному. У цьому матеріалі ми розповідаємо, чому з’явився бар-рейзинг, як він проходить, яким спеціалістам Genesis каже «так!» і як підготуватися до співбесіди. Щоб написати матеріал, ми поговорили з чинними бар-рейзерами компанії — Head of UX/UI в проєкті Headway Анатолієм Денисюком, Head of AmoMedia Publishing Ярославом Вугнявим і CEO проєкту Universe Ярославом Морозовим, а також Education Project Manager Катериною Бовою. > Що таке баррейзинг і хто його проводить > Чому в Genesis запровадили баррейзинг > Хто такі баррейзери в Genesis і як ними стають > Навіщо бізнесу баррейзинг — зрозуміло. А що отримує кандидат > Як проходить баррейзинг > Яких спеціалістів шукають у Genesis > За що кандидат може отримати відмову > Чим відрізняється баррейзинг на джуніор та сеньйор-позиції > Як підготуватися до баррейзингу Що таке баррейзинг і хто його проводить Баррейзинг — це фінальний етап відбору після технічного інтерв’ю, тестового завдання та збору рекомендацій. Він проходить у формі співбесіди з фахівцем топрівня, який не працює в проєкті, куди подається кандидат. Тож баррейзер не зацікавлений у закритті конкретної позиції, а тому може дати об’єктивний і неупереджений фідбек. Під час баррейзингу перевіряють не стільки хард-скіли кандидата, скільки софт-скіли та відповідність культурі компанії. Звідки походить ця процедура і чому так називається Баррейзинг з’явився в Amazon у 1999 році. Тоді компанія розробила власний план рекрутингу технічних спеціалістів, аби зменшити ймовірність похибки у наймі. План назвали barkeeper program (можна перекласти як програма збереження заданої планки — ред.). «Bar» у цій назві — це умовний рівень навичок спеціалістів, що займають такі ж посади, як і кандидат. І хоча назва говорила лише про «підтримання планки», програма мала на меті підвищити загальний рівень спеціалістів у компанії. Тому бар-рейзери в Amazon мають гарантувати, що обрані кандидати справді посилять свої команди. Чому в Genesis запровадили баррейзинг Робота в продуктових компаніях значно відрізняється від аутсорсу, де зона відповідальності спеціаліста чітко окреслена. У Genesis зазвичай наймають не лише під конкретні завдання, а й на перспективу, тобто ще на етапі відбору визначають, які завдання та на якій позиції працівник зможе виконувати за рік-два. Отже, це більш довготривалі стосунки, що передбачають спільні цінності між компанією та співробітником. Важливо також, щоб цілі фахівця і команди збігалися. Через це бар-рейзинг застосовують здебільшого у продуктових компаніях. Процес найму в Genesis ґрунтовно перелашували у 2014 році, а вже у 2015 році спеціалістів набирали за новою системою. За експертизою звернулися до провідних компаній світу — Facebook, Amazon, Google. У 2014 році Genesis уже був партнером цих компаній та міг переймати їхній досвід. Хто такі баррейзери в Genesis і як ними стають Це спеціалісти топрівня — СЕО, Senior, Tech Lead. Вони мають експертизу в галузі знань кандидата, працюють у Genesis більше року, провели декілька сотень співбесід, а ще — відмінно розуміють цінності й корпоративну культуру компанії. Щоб постійно мати необхідну кількість баррейзерів, у Genesis проводять спеціальний освітній інтенсив. Він складається із двох частин: теоретичної й практичної. Учасники слухають лекції більш досвідчених колег та долучаються до співбесід — спершу як слухачі, а потім — як активні учасники процесу. «На баррейзерові лежить велика відповідальність. Він тримає планку та не дає потрапити в компанію тим людям, з якими не буде взаємовигідної співпраці. Щоб стати баррейзером, треба довго спостерігати за роботою досвідчених інтерв’юерів та напрацювати свій унікальний досвід. Інтенсив дає таку можливість», — Катерина Бова, Education Project Manager . Навіщо бізнесу баррейзинг — зрозуміло. А що отримує кандидат Баррейзинг — двосторонній процес. Не лише компанія обирає кандидата, а й кандидат — майбутнє місце роботи. На цьому етапі відбору спеціаліст може якнайбільше дізнатися про компанію, яка її місія і цінності, та зрозуміти, чи поділяє він їх. Під час розмови кандидат також може прояснити, які кар’єрні можливості він матиме в компанії та з якими людьми працюватиме пліч-о-пліч. Баррейзинг — спосіб оцінити власний досвід і знання зі сторони. А ще — отримати фідбек від експерта в твоїй сфері і зрозуміти, як покращити навички. На мою думку, це найефективніша година для кандидата на всіх етапах найму, навіть якщо фінальне рішення буде не на користь фахівця. Як проходить баррейзинг? Зазвичай така співбесіда проходить за стандартною структурою, але деталі та акценти можуть змінюватися залежно від кандидата та особи інтерв’юера. З одними більше обговорюють досвід, з другими — фокусуються на фундаментальних знаннях, з третіми — акцентують увагу на мотивації. Співбесіда складається із декількох блоків: Досягнення . Тут усе просто — кандидат розповідає, за що відповідав на минулому місці роботи і яких результатів йому вдалося досягти. Мотивація . Важливо, чи «горить» людина своєю роботою, адже від цього залежить, наскільки швидко вона просуватиметься кар’єрними сходами. Інтелект та реакція . Інтерв’юер може попросити кандидата розв’язати якусь логічну задачу або поставити неочікуване питання на кшталт «Скільки вагонів у київському метро». Тут важлива не так правильна відповідь, як підхід до розв’язку задачі й реакція людини. Питання від кандидата. Я кщо кандидат приходить на співбесіду зі списком запитань, це говорить про його зацікавленість у позиції та компанії. За характером таких питань можна чіткіше зрозуміти мотивацію фахівця. Яких спеціалістів шукають у Genesis Я звертаю увагу на декілька моментів: Позитивне сприйняття світу . Проактивність . Проактивна людина може показати плоди своєї праці. Це можуть бути й кількісні показники з минулої роботи, й опис проєкту або стартапу, над яким працював кандидат. Усвідомлення своїх дій і процесів . Професіонал може пояснити, як і завдяки чому він одержав той чи інший результат. Якщо не може і вважає його випадковістю — це привід задуматися. Я дивлюсь на сукупність чинників: як людина розмовляє, що саме вона говорить, наскільки вона вихована, емпатична, чи вміє слухати. Питаю про те, які складнощі та успіхи були на минулій роботі. Кандидат, якого я порекомендую найняти до Genesis, має: бажання працювати в команді . Без цього тут важко буде досягти значних результатів. Людина має бути комунікабельною, працювати на спільний результат і надихатися командною роботою. прагнення розвиватися . Людину не можна змусити працювати над собою, якщо вона сама цього не хоче. Один із критеріїв — читання книжок. Ми в Headway особливо ставимося до читання, бо з ним пов’язаний наш продукт. Тож, якщо спеціаліст не читає зовсім, є питання, наскільки він прагне розвиватися. Звісно, крім книжок є ще й інші ресурси для освіти, але без них набагато складніше. готовність працювати в атмосфері стартапу . Genesis складається з півтора десятка проєктів, які так чи інакше працюють у ритмі стартапу — швидко. Це не означає, що тут змушують працювати ночами. Але якщо людина вміє організувати свій час так, щоб тримати темп компанії, що зростає, то це наш кандидат. адаптивність, гнучкість та вміння швидко приймати рішення. За що кандидат може отримати відмову Баррейзери вказали на декілька «червоних прапорців». Найбільше вони згадували про токсичність і нещирість. Якщо в кандидата «непрозорий» попередній досвід, і він щось не договорює, то хайринг-менеджерам радять відмовитися від співпраці з ним. З токсичною людиною — тією, яка розповсюджує негатив, жаліється, але не діє та не робить висновків — також не матимуть справи. Це саме стосується й тих ситуацій, коли кандидат не вміє приймати фідбек та реагувати на критику. Ще один «червоний прапорець» — коли кандидат присвоює заслуги інших людей або ж декларує себе експертом в темах, на яких насправді не розуміється. Чим відрізняється баррейзинг на джуніор та сеньйор-позиції Анатолій Денисюк : під час інтерв’ю з кандидатами-джуніорами я звертаю більше уваги на мотивацію, з сеньйорами — на досвід та рефлексію. Ярослав Вугнявий: коли наймаємо сеньйорів, в першу чергу, стежимо за тим, щоб людина була експертом у своїй справі: мала вміння й навички, яких не вистачає команді, і закривала завдання, на які у нас бракує експертизи. Під час пошуку джуніора основний акцент робимо на його мотивації й потенціалі, бажанні рости й розвиватися, обмірковуємо, на яку позицію людина може претендувати в майбутньому. Як підготуватися до баррейзингу Ярослав Морозов: важливо проявити зацікавленість у позиції. Дізнайтеся більше про проєкт і команду, про свої обов’язки та зону відповідальності, про те, як ваша робота вплине на командні цілі. Сильні кадри зазвичай приходять зі списком запитань — і це підіймає кандидата в очах інтерв’юерів та показує, що людина зацікавлена працювати в компанії й зможе глибоко зануритись у процеси. Визначте свої сильні й слабкі сторони. «Пройдіться» своїм досвідом й випишіть те, чим пишаєтесь. Якщо досвіду зовсім мало — вивчіть інформацію про проєкт, і подумайте, яку користь ви можете йому принести. Анатолій Денисюк: найчастіше до компанії потрапляють кандидати, які зрозуміли слабкі місця попередньої співбесіди й зробили «роботу над помилками». Запам’ятайте зауваження, проаналізуйте фідбек, і тоді ви прийдете на нову зустріч уже більш підготовленим фахівцем. Якщо ж на баррейзингу кандидат наступає на ті самі граблі — це означає, що він не рефлексує. Це стосується не лише попередніх етапів відбору. Наприклад, усі ми розуміємо, що жалітися на колишніх роботодавців — не найкраща ідея, тому зазвичай кандидати обирають взагалі не розповідати про минулий негативний досвід. Але є ще один варіант: людина проаналізувала ситуацію, проявила емпатію й усвідомлено розповідає про свій досвід. Наприклад: «У мене були непорозуміння із керівництвом. Я не погоджувався з оцим, адже це негативно впливало на процеси. Однак я розумію, чому це відбулося ось так, і чому від мене вимагали ось це». Це найвищий рівень. Ярослав Вугнявий: не думаю, що до баррейзингу можна якось підготуватися. Найкраще — бути відкритим, щирим і чесним. Не поспішайте відповідати на питання, якщо не впевнені. Краще подумайте пів хвилини й після цього давайте виважену відповідь. Та в жодному разі не кажіть про речі, на яких насправді не розумієтеся — ваш співрозмовник все одно дістанеться суті.

Ми — середнє арифметичне з п'яти людей , з якими найбільше спілкуємося. Оточення допомагає нам зростати професійно та особистісно, запускати бізнеси та нові проєкти, вирішувати життєві питання швидше та ефективніше. Один з інструментів для побудови такого оточення — нетворкінг, або усвідомлена побудова мережі професійних контактів. Разом із Яніною Воловик, ex-Internal Communications Lead у Genesis, розповідаємо, як знаходити знайомих в офлайні та онлайні, підтримувати стосунки, та яких помилок краще не припускатися. Що таке нетворкінг? Термін складається із двох англійських основ: net (мережа) та work (працювати). Нетворкінг — це побудова та підтримка ділових стосунків для взаємовигідної співпраці в майбутньому. Простіше кажучи, поняття передбачає приятельські стосунки з багатьма людьми (тривалі або короткострокові), які можуть допомогти у досягненні різних цілей. Правильне оточення допомагає не лише будувати кар’єру, а й швидко та легко вирішувати особисті завдання. Тож розкрити власний потенціал простіше завдяки потрібним людям. В основі нетворкінгу лежить відома теорія шести рукостискань, згідно з якою кожен із нас знайомий із будь-якою людиною на планеті через ланцюжок п’яти спільних знайомих. Ваш нетворк може починатися з родичів, друзів, одногрупників, колишніх колег, й закінчуватися професійними знайомствами на тематичних заходах. Через це цінність подібних івентів часто визначає не стільки тематика виступів, скільки потенційні знайомства, які можна зав’язати. Яскравий приклад — технологічна конференція Slush , а також Web Summit, організатори якої навіть створили застосунок, щоби швидше знайти потрібний контакт. Навіщо займатися нетворкінгом? Нові можливості Новий знайомий з конференції запостив вакансію у Facebook, а ви саме планували змінювати роботу. Колишня колега розказала, що здає квартиру, а ваша однокурсниця саме у пошуку житла в тому районі. Товариш вашого однокурсника працює в інвестиційному фонді, чия діяльність корелюється з напрямом вашого стартапу. Чим більше людей у вашій «мережі», тим більша кількість різноманітних опцій вам доступна. Консультації експертів Уявіть, що ви збираєтеся купувати квартиру та маєте розібратися у ринку нерухомості. Особисте знайомство з юристом в рази скорочує час на пошук та відбір необхідної інформації. Якщо ваш знайомий не може вам допомогти, то принаймні порадить іншого потрібного фахівця. Розвиток особистого бренду Нетворкінг — це не лише люди, яких знаєте ви, а й ті, хто знають про вас. Якщо ви активно знайомитеся, дізнаєтеся про тренди своєї сфери та ділитеся корисною інформацією, то з часом зарекомендуєте себе як експерт. Вже знаючи про ваш досвід, люди зможуть не лише постукатися до вас за порадами та ідеями, а й запропонувати цікаві можливості в майбутньому. З чого почати нетворкінг? Найперше, потрібно зрозуміти: нетворкінг починається задовго до особистого знайомства. У книзі « Ніколи не їжте наодинці » Кейт Феррацці радить читачам чітко сформулювали свою мету, адже від нетворкінгу без цілей мало користі. Автор пропонує почати з того, аби зрозуміти, чим саме ви хочете займатися, і тільки після цього братися до пошуків людей, які досягли чогось у бажаній сфері. «Класна практика — заздалегідь продумати інтро про себе як особистість. І саме на особистості дуже хочеться наголосити. Адже зазвичай при знайомстві люди розповідають лише про свою професійну діяльність і зовсім забувають ділитися тим, як вони саморозвиваються та що наповнює їх життя, окрім роботи. Хоча особистості запам’ятовують особистостей», — говорить Яніна Воловик, екскерівниця відділу внутрішніх комунікацій в Genesis. Наприклад, ви визначили, що хочете працювати у компанії G. Хто може вам допомогти? Рекрутери, менеджери напрямів та продуктів, чинні та колишні співробітники бізнесу. Знайдіть способи зв’язатися з ними, познайомитися та зафіксувати ваші стосунки. Як саме це зробити в офлайні та онлайні — розповімо далі. Крім того, варто тримати в голові, що нетворкінг — це взаємовигідна співпраця, а спілкування з вами теж має приносити цінність. Тож станьте не просто цікавою, а змістовною людиною . Різниця в тому, що перші легко підтримують розмову на загальні теми, але другі краще та глибше розуміються навіть на поверхневих предметах обговорення. Здатність ділитися інформацією, якою не володіє більшість людей, і вирізняє змістовних людей з-поміж інших. Правила нетворкінгу в офлайні 1. Підготуйте самопрезентацію. У короткому інтро про себе розкажіть, чим ви займаєтеся, згадайте і професійні, і особисті факти — так людині значно легше буде вас запам’ятати. «Базова структура інтро: ім'я та прізвище, посада та компанія, експертність, професійний досвід, релевантний ситуації особистий досвід. Взагалі я прихильниця думки, що завжди під рукою мають бути три види інтро про себе: на одну, три або 10 хвилин. Яке з них використовувати — залежить від ситуації та обставин. Якщо ми говоримо про кава-брейк на профільній конференції, то використовуємо інтро на одну хвилину, адже у всіх учасників заходу час дуже лімітований. Якщо ми знайомимося з кимось у колі друзів — можемо використати як на три, так і на 10 хвилин», — каже Яніна Воловик. Ось приклад основи інтро на одну хвилину, який можна використовувати у презентаціях. 5 років досвіду в комунікаціях. Спеціалізуюся в копірайтингу, побудові внутрішніх комунікацій в компаніях, кризових комунікаціях, діловому листуванні. Цікавлюся особистою ефективністю через цілепокладання. Кайфую від подорожей — вже побувала у 17 країнах світу. 2. Відвідуйте заходи. Де ще використати самопрезентацію, як не на профільних івентах. Конференції, лекції, воркшопи, зустрічі професійних ком’юніті та інші події, об’єднані спільною тематикою чудово підходять, щоби розширити професійну мережу. Нетворкінг часто включений у програму подібних заходів, тому сама атмосфера сприятиме налагодженню корисних зв’язків. Якщо серед учасників є ваші знайомі — попросіть їх представити вас своїм колегам, це трохи полегшить пошук однодумців. Водночас знайомитися можна і в неформальних обставинах, наприклад, на виставках, гуртках, спортивних змаганнях тощо. Особисті інтереси — це потужний магніт. 3. Думайте, чим можете бути корисні. Іноді нетворкінг сприймають, як дорогу з одностороннім рухом, щоби завести зв’язки з впливовими людьми, презентувати свій продукт, почути професійну пораду тощо. Але така установка невірна. Суть нетворкінгу ще й у тому, щоби допомогти іншій людині досягти успіху у своїй справі. Бо якщо ви будете активною частиною суспільства, яка впливає на розвиток інших — ви теж зрештою переможете. «На мою думку, найкраще розпочинати вже під час студентських років. Це дуже потужний етап соціалізації, коли побудова контактів виходить на максимально активний рівень», — впевнена Яніна Воловик. 4. Ставте запитання. Не знаєте, про що казати — ставте запитання. Нервуєтеся? Вагаєтеся? Ставте запитання. Люди люблять говорити про себе, тому питання — це паливо для розмови. Ось декілька питань, які можна поставити своєму співрозмовнику: Чому ви тут? Як вам подія? Чому ви обрали свою сферу чи компанію? Як довго ви в цій сфері? Що ви думаєте про…(останні новини)? Як ви проводите свій вільний час? 5. Нагадайте про себе. Наприклад, додайте людину в друзі в соціальних мережах. Домовтеся про каву або похід на цікавий для вас обох захід. Принесіть книгу, яку згадували під час знайомства та попросіть поділитися враженнями. Так ви закріпите ваші стосунки, запам'ятаєтеся людині та зможете продовжити знайомство. Як щодо онлайну? Декілька карантинів через COVID-19, а потім і повномасштабна війна, суттєво обмежили кількість взаємодій у реальному світі. Однак, на щастя, завдяки потужності цифрових технологій спілкування та знайомства органічно перемістилися в онлайн. Попри те, що онлайн багато хто відчуває себе більш вільно, налагоджувати ділові стосунки в мережі не завжди просто. Тут є свої особливості. 1. Проаналізуйте свою сторінку в соціальних мережах. Як і в офлайні, починати побудову свого нетворку варто з самопрезентації. От тільки зараз у вас не буде однієї, п’ятьох чи десяти хвилин на інтро. Але є дещо інше — ваш акаунт. Оцініть, яке враження справляє ваша сторінка на людину, яка ще не знає, хто ви. Чи транслює вона ваш професійний образ? Якщо ні — приділіть цьому час та подбайте про наповнення сторінки. Замініть нечітке розмите фото на світлину у діловому стилі. Придумайте зрозумілий нікнейм. Публікуйте (або репостіть) свій контент — одного-двох постів на тиждень буде достатньо. Пам’ятайте, що в онлайні ваша сторінка дорівнює вашій особистості, тож подбайте, щоби вона відображала досвід, хобі та погляди. 2. Беріть участь в онлайн-активностях. Здебільшого скептичне ставлення до подій в онлайні не скасовує їхню користь та потенційні знайомства. Бачите анонс лекції з цікавою для вас темою? Чому б не спробувати сконтактувати з її учасниками. Перший контакт, скоріше за все, буде досить формальним, але знайомство уже започатковане. Не ігноруйте такий інструмент, як коментарі в цільових групах. Опишіть свою думку щодо посту автора або поділіться історією на тему. Так ви не лише привернете до себе увагу, а й створите підґрунтя для подальшої комунікації. «Нетворкінг — це класний інструмент для вирішення ваших запитів, тому все залежить від запиту, який ми вирішуємо. Якщо задача — промоніторити тему Х на ринку, то варто спілкуватися із людьми з різних компаній. Чим більше — тим краще. Якщо маємо за мету запартнеритись з компанією Х — варто будувати стосунки з цільовими людьми», — говорить Яніна Воловик. 3. Пишіть грамотно. Важливо не лише що ви пишете, а і як ви пишете. Це про повагу до вашого співрозмовника. Звісно, одна пропущена кома не зіпсує все враження про вас. А от часті помилки у найпростіших словах, одруківки й відсутність пунктуації — цілком. 4. Нагадуйте про себе. Це правило також діє для онлайну. Ставте лайки, питайте професійних порад, вітайте з днем народження. Одним словом, будьте в полі зору цікавої вам людини та не ігноруйте її, коли вона постукається до вас за порадою сама. Помилки в нетворкінгу Думати, що тепер вам доведеться допомагати іншим без користі для себе Пам’ятати про свою цінність для інших — не означає забувати про користь для себе. Будь-яка послуга від вас запускає відповідний механізм, завдяки якому ви теж можете розраховувати на відповідь. Шукати лише вигоду для себе Зворотна ситуація — коли людина зловживає своїм колом спілкування і поводить себе нав’язливо. Однак коли звертаєтеся до нових знайомих, пам’ятайте, що допомога вам не повинна їх надто обтяжувати. Не представляти незнайомих людей одне одному Дуже небезпечна стратегія — не представляти своїх знайомих одне одному. Бо тоді складається неприємна ситуація: ви спілкуєтеся зі своїм знайомим, а третя людина ніяково мовчить. Якщо практикувати такий підхід регулярно, ваша мережа контактів сильно постраждає. Варто знайомити старих і нових друзів між собою та запрошувати до спілкування обох. Що почитати про нетворкінг « Нетворкінг для інтровертів. Поради для комфортної та ефективної комунікації » , Карен Вікрі « Ніколи не їжте наодинці та інші секрети успіху завдяки широкому колу знайомств » , Кейт Феррацці « Як розмовляти будь з ким, будь-коли й будь-де. Секрети успішного спілкування » , Ларрі Кінг

У дайджесті новин запрошені експерти розповідають про найцікавіші події в технологічній індустрії. Березневий випуск підготував Максим Березанський , Tech Lead в Keiki з екосистеми Genesis. Цього разу говоримо про те, що Microsoft переписала компілятор TypeScript на Go, чергову атаку угруповання Lazarus на npm-пакети, а також неочікувані проблеми, що виникають через ШІ-асистентів для програмування . Огляд цих та інших новин — у матеріалі. TypeScript переписали на Go: пришвидшення в 10 разів Microsoft переписала компілятор TypeScript на Go, що збільшило його швидкість у 10 разів. Це означає кардинальні покращення продуктивності для всіх розробників, які працюють із TypeScript — і на фронтенді, і на бекенді. Раніше найслабшою ланкою у швидкодії TypeScript було використання компілятора, нап исаного на JavaScript. Його слабкість — він однопотоковий, т обто може використовувати лише одне ядро процесора. Перехід на Go дозволив розпаралелити процеси  й максимально використати ресурси багатоядерних процесорів. Це значно прискорить збірки (білди) проєктів, перевірку коду та всі процеси , пов'язані з компіляцією. Найбільший ефект відчує бізнес із великими монорепозиторіями та складними CI/CD-процесами, де швидкість типізації завжди була слабким місцем. Це доволі інтригуюча новина! Спільнота багато років просила підвищити продуктивність TypeScript — і нарешті це сталося. Це означає швидші білди, швидші локальні перевірки та загалом комфортніший Developer Experience (DX).  Новий TypeScript обіцяє стати значно привабливішим вибором для команд, які раніше уникали його через проблеми з продуктивністю.  Інакше кажучи, це оновлення буде відчутним та позитивним для всіх, хто працює з цією мовою програмування. Бета-версія стане доступною найближчим часом. Безпека бізнес-застосунків продовжує погіршуватися Згідно з новим звітом   компанії Veracode, за останні 5 років кількість застосунків із серйозними вразливостями зросла на 181%. Найбільша проблема — сторонні бібліотеки: 70% застосунків містять уразливості саме в них, тоді як у власному коді таких проблем менше (64%). Ще один нюанс — виправлення помилок у third-party коді займає на 50% більше часу, ніж у власних рішеннях. Чому так відбувається? Багато бібліотек мають складні залежності, які важко оновлювати без ризику «зламати» проєкт. Деякі open-source проєкти стають менш активними та перестають підтримуватися. Частина вразливостей може існувати роками, адже вони впливають лише на окремі функції, які не завжди використовуються. Якщо залежність використовується напряму, її можна замінити локально або знайти безпечний аналог. Однак якщо заражена бібліотека є частиною більших залежностей, виявити та видалити її буде набагато складніше. Сторонні модулі не настільки широко використовуються, тож глобальних змін чекати не варто. Це радше сигнал для бізнесу: час переглянути безпеку, провести аудит або хоча б оцінити реальні ризики для продукту. А ще — критичніше ставитися до thith party-модулів, коли виникає бажання додати новий. Ну і рекомендую класний інструмент для моніторингу вразливостей — Snyk . ШІ-код без рефакторингу — крок уперед чи катастрофа розробки ПЗ? GitClear провели масштабне дослідження 211 мільйонів рядків коду та з’ясували, що ШІ-асистенти для програмування спричиняють збільшення дублювання коду та загального «шуму» в проєктах. У 2024 році кількість повторюваного коду вперше за всю історію програмування перевищила кількість рефакторингу. Це означає, що: швидкість розробки значно покращується завдяки AI, але це відбувається за рахунок якості; рефакторинг падає, що може спричинити труднощі в підтримці ПЗ у майбутньому; кількість змін у кодовій базі подвоїться у 2025 році порівняно з 2021 роком. Можна сказати, що фраза «AI не замінить розробників, а розробники з AI замінять тих, хто його не використовує» стала реальністю: штучний інтелект у роботі активно використовують понад 60% програмістів. Однак, якщо якість коду не покращиться, ми зіштовхнемося з кризою програмного забезпечення. Головна проблема полягає в тому, що AI-асистенти швидко генерують код, але не оптимізують його, а лише додають нові рядки. Втім, це класна новина для тих, хто боїться, що їх замінить штучний інтелект, і трошки збадьорююча для тих, хто загрався в AI та почав покладатися на нього занадто сильно. Дуже подобається теза, що «зі збільшенням code assistant tools фундаментальні поняття і принципи software development залишаються незмінними». Бо в гонитві за швидкістю не варто нехтувати якістю.  Хакери Lazarus знову атакують npm — дослідники виявили нові шкідливі пакети Дослідники з Socket Research Team виявили  шість нових npm-пакетів, які використовуються для крадіжки облікових даних, криптовалютних даних і впровадження бекдорів у середовища розробників. У всіх знайдених бібліотеках вбудовано BeaverTail malware, що підтверджує їхню схожість із попередніми атаками Lazarus Group. До списку підозрілих npm-пакетів увійшли: is-buffer-validator yoojae-validator event-handle-package array-empty-validator react-event-dependency auth-validator Як працює схема атаки? Typosquatting — хакери створюють пакети з назвами, схожими на популярні бібліотеки, щоб розробники випадково їх встановили. GitHub-кампанія — зловмисники реєструють відповідні репозиторії, щоб їхні пакети виглядали переконливіше. Кросплатформний вплив — ці шкідливі бібліотеки атакують Windows, macOS і Linux, що розширює масштаби атаки. Модульний бекдор — пакети містять BeaverTail malware і другий рівень атаки InvisibleFerret, що дає атакуючим змогу отримати стійкий доступ до системи. GitHub досить активно реагує і видаляє ці репозиторії, проте перевіряйте уважно, які пакети ви встановлюєте та аналізуйте їх репутацію. Тепер TypeScript у Node.js працює без додаткових налаштувань! Команда Node.js офіційно анонсувала підтримку TypeScript у версії 23.6. Тепер розробники можуть запускати TypeScript-файли напряму — без прапорців, додаткових конфігурацій чи попередньої компіляції. Це велике покращення DX, оскільки більше не потрібно встановлювати ts-node або вручну транспілювати код. Проте це не повноцінна заміна компіляції: TypeScript – Node просто видаляє анотації типів (type stripping) і виконує код як звичайний JavaScript. Зараз достатньо написати index.ts, виконати node index.ts — і Node самостійно прибере типізацію. Окрім цього: не потрібні додаткові інструменти, тобто TypeScript-файли можна запускати напряму; менше налаштувань середовища — не треба встановлювати компілятор TypeScript або ts-node; простий DX зменшує час на конфігурацію. Але, звичайно, є й обмеження… Node ігнорує tsconfig.json, а отже, не підтримує: налаштування шляхів, новий синтаксис JS у старих версіях та JSX-файли. Не підтримуються також TypeScript-структури, що вимагають генерації коду в рантаймі, наприклад: enum-конструкції, namespace з кодом у рантаймі, import-аліаси. Це наближає Node до TypeScript-нативних рантаймів, таких як Deno та Bun, але з обмеженнями. Наприклад, Deno все ще підтримує tsconfig.json і може розповсюджувати TypeScript без транспіляції. Загалом, крутий крок уперед для DX у Node.js, але не без компромісів.

TRMNL4 & Snapchat запускають Traction Builder — 6-тижневий equity-free consumer tech акселератор для стартапів на стадіях від Seed до Series А. Програма надає до $30K рекламних кредитів у SnapAds, воркшопи від експертів та прямий доступ до 50+ інвесторів. Дедлайн   подачі заявок – 26 березня. Відбір проходить у два етапи: аналіз пітч-деків та інтерв’ю. Що отримують стартапи? Навчання з маркетингу, стратегії, аналітиці та оптимізації, а також фандрейзингу.  До $30 000 у Snapchat Ads – для тестування, масштабування та оптимізації маркетингових кампаній. Воркшопи від експертів з Revolut, Wise, Flo та інших, які викладають у Stanford, Berkeley та Oxford. Пітч перед 50+ інвесторами на великій міжнародній стартап-конференції. Доступ до нетворку засновників, менторів та інвесторів TRMNL4. «Ми у TRMN4 роками працюємо з consumer tech стартапами. І реальність така: залучати користувачів стає дорожче. EdTech витрачає $806 за клієнта, fintech – $1 450. Стартапам потрібні знання, ресурси й нетворк, щоб зростати. Тому ми даємо маркетингову експертизу, рекламні кредити й доступ до топ-гравців ринку – усе, щоб стартапи могли зануритися в маркетинг і масштабуватися в B2C», — говорить Тетяна Ладанова, СЕО у TRMNL4 450 млн користувачів щоденно заходять у Snapchat, ядро аудиторії — Gen Z. Випускник попереднього батчу Traction Builder, компанія memoryOS протестувала це і за чотири тижні знизив CPA на 20%, вийшла у 13 країн, залучила 150+ нових клієнтів. «Аудиторія Snapchat подорослішала — вчорашні підлітки стали платоспроможними клієнтами. Ми більше не просто соцмережа, а потужний інструмент для зростання, який до 2028 року виросте у 8 разів. Стартапи, які навчаться використовувати цей канал зараз, вийдуть у топ гравців нового ринку», — коментує Олександра Теслер, Senior Client Partner у Snap Inc.

Технологічна медіакомпанія HOLYWATER запускає My Muse — платформу з контентом, створеним за допомогою ШІ, яка забезпечує безперебійний і цілісний сторітелінг у масштабах, недосяжних для традиційних методів. My Muse дозволить креаторам генерувати відео-, аудіо- та слайдшоу-контент за допомогою технологій штучного інтелекту, скорочуючи час і витрати на продакшн на 90%. «Креатори повністю контролюють процес генерації тексту та відео, гарантуючи, що фінальний продукт відповідатиме їхньому баченню. Використовуючи найкращі ШІ-моделі, My Muse дозволяє створити цілий серіал за лічені дні, скорочуючи витрати на 90% у порівнянні з традиційними методами. Невдовзі ми відкриємо платформу для всіх, хто хоче втілити свої історії за допомогою ШІ. Паралельно ми співпрацюємо з ШІ-візіонерами, які вже експериментують із новими форматами сторітелінгу», — пояснює Анатолій Касьянов, співзасновник і CTO HOLYWATER. Початково My Muse розробляли як допоміжний інструмент для вертикального стримінгового сервісу My Drama — для аналізу сюжетних ліній та прогнозування майбутніх хітів ще до старту продакшену. Зазвичай збір аналітики про аудиторію займає до трьох місяців, а з My Muse цей процес можна було скоротити до одного тижня. «Під час запуску першого пілотного серіалу ми помітили, що користувачам подобаються історії, згенеровані ШІ, і це підтвердила статистика. Інтерес залишався високим, особливо до сюжетів, які переходили з нашої книжкової платформи My Passion в аудіо- та відеоформати. Тоді ми зрозуміли: ШІ-серіали — це не просто інструмент, а потенційно окремий продукт. Ми вирішили рухатися далі й створити My Muse як самостійну платформу», — розповідає Богдан Несвіт, співзасновник і CEO HOLYWATER. Багато ШІ-моделей можуть створювати якісні 10-секундні відео, але коли мова заходить про довгі історії, вони не здатні генерувати цілісний сюжет. My Muse — перша на ринку ШІ-платформа, створена кінематографістами для кінематографістів. Процес створення ШІ-серіалів для My Muse нагадує традиційний кіновиробничий цикл: пре-продакшн, зйомки та постпродакшн.

На початку березня 2025 року венчурний фонд AVentures Capital випустив  огляд інвестицій в український tech за 2024 рік — DealBook of Ukraine: 2025 edition. В ньому також врахували дані за січень-березень 2025 року.  Усього у 2024 році в українські стартапи інвестували $462 млн. Минулий рік перевищив показники попереднього за обсягом інвестицій на 120% . Галуззю, що зростає найшвидше, є defence tech , — адже оборонна індустрія є наразі пріоритетною для України. У які галузі інвестували найбільше у 2024 році / AVentures Capital Яким був 2024 для ринка інвестицій Як й позаминулого року, у 2024-му більшість інвестицій припала на growth-раунди та пізні стадії.  За даними AVentures Capital, інвестиції у серії A зросли вдвічі минулого року — до $58 млн, посівна стадія досягнула рекорду, а залучення коштів на ранніх стадіях залишаються стабільними й зараз складають 32% із загального обсягу.  Найбільшу частку в залучених коштах 2024 року — 48% — складали інвестиції на стадії С, й на це вплинула угода CRM-платформи Creatio на $200 млн у червні (90% від усіх інвестицій у раунді C, найбільша інвестиція 2024 року). Ці гроші роблять Creatio новим юнікорном з оцінкою у $1,2 млрд. Серед майбутніх єдинорогів AVentures називають, зокрема, продуктові компанії, які були створені в екосистемі Genesis, — Headway , Universe Group та BetterMe.  На другому та третьому місцях після Creatio за кількістю залучених коштів — британсько-український fintech-стартап Carmoola ($19,2 млн) та платформа у сфері нерухомості Jome ($9,8 млн) відповідно. Усього у звіті — понад 100 продуктових і сервісних компаній, що залучили кошти 2024 року.  У які технологічні компанії інвестували 2024 року / AVentures Capital Головною угодою року у сфері злиття та поглинання (M&A) стала покупка Datagroup-Volia та Lifecell французькою компанією NJJ Holding за $1,5 млрд, що змінює ландшафт українського телекому й має покращити звʼязок мільйонів користувачів.   Найактивнішим фондом венчурних інвестицій став u.ventures , що отримав 2024 року відзнаки Forbes Ukraine та Українського фонду стартапів. У його портфелі за рік — 15 угод, з них 13 на українському ринку, і ще дві — інвестиції у молдовські стартапи. Серед них — три повторні інвестиції у Esper Bionics, One Notary та Jome. Середній чек фонду — $420 тис., але аналітики очікують, що цього року він значно зросте.  Як розвивається defense tech Стримке зростання defense tech сектору обумовлене припливом інвестицій, появою нових стартапів та венчурних фондів, а також збільшенням грантів на військові технології.  Brave1, кластер з підтримки defense tech проєктів, виділив близько $40 млн в грантах 2024 року, а 25-го планує витратити $100 млн.  У 2024 році найбільшу кількість інвестицій на цьому ринку залучили ШІ-стартапи   Osavul, Swarmer і Bavovna.AI , причому продукти двох останніх повʼязані з безпілотниками.  AVentures Capital з оптимізмом дивиться у майбутнє українського tech, адже бачить зріст інвестицій у порівнянні з минулим роком, появу нових продуктіва також зацікавленість в українському ринку зарубіжних компаній.

На виставці CES 2025 у січні Nvidia представила перший персональний ШІ-суперкомпʼютер Project Digits. Новий продукт почне продаватись у травні 2025 року. Розробники стверджують, що його користувачі зможуть вдома або в офісі запускати потужні ШІ-моделі із сотнями мільярдів параметрів. Зараз така продуктивність в домашніх умовах недоступна.  Розповідаємо про Project Digits детальніше.   Що таке суперкомпʼютер Суперкомпʼютер — це надшвидкий компʼютер, здатний виконувати велику кількість операцій за секунди. Такі компʼютери традиційно використовують  більше одного центрального процесора (CPU), й ці процесори згруповані в обчислювальні вузли. Програмне забезпечення суперкомпʼютерів дозволяє ефективно паралелізувати обчислення.   Завдяки таким характеристикам, суперкомпʼютери використовують для наукових досліджень, наприклад, у біології .   На що здатний Digits Digits — це система з глибинного навчання алгоритмів штучного інтелекту на основі графічного процесора. Project Digits не має замінити універсальний компʼютер, він створений саме для запуску ШІ. До складу Project Digits входитиме  GB10 Grace Blackwell, суперчип від Nvidia, потужність якого досягає петафлопсу . Це означає, що він неймовірно продуктивний, адже здатний робити 1000 трильйонів (або один квадрильйон) обчислень на секунду.  Project Digits. Джерело: Wired Digits набагато потужніший за звичайний ПК та розрахований на дата-саєнтистів й дослідників у галузі ШІ. Його можна використовувати для створення прототипів, файнтюнінгу та запуску великих ШІ-моделей в умовах дому або офісу.  Також суперкомпʼютер матиме графічний процесор на базі архітектури Nvidia Blackwell. На ньому буде доступно 128 ГБ уніфікованої пам’яті, й до 4 ТБ з накопичувачем NVMe SSD. Користувачі зможуть підключити його до Wi Fi і Bluetooth, а ще він матиме USB-вихід. Що входить до Project Digits Для порівняння, інший новий компʼютер для розробки ШІ-рішень, Jetson Orin Nano Super Developer Kit, має 8 ГБ вбудованої памʼяті. Його позиціонують як бюджетне рішення для стартапів й маленьких бізнесів. Його потужностей достатньо  для створення ШІ-чатботів, візуальних ШІ-агентів й роботів з ШІ.  Як пише   Wired, Digits настільки потужний, що зможе запускати одну велику мовну модель із до 200 млрд параметрів (можливості бюджетного Jetson Orin Nano Super достатні для побудови моделі з 8 млрд параметрів). Два Digits, поєднані між собою, будуть здатні на запуск найпродуктивнішої opensource-моделі, що має 405 млрд параметрів.  Користувачі Digits матимуть доступ до бібліотеки програмного забезпечення NVIDIA AI, щоб запускати власні експерименти та створювати прототипи. Вартість Project Digits становитиме  від $3000. Сервери зі схожою продуктивністю можуть коштувати  в десять разів дорожче.  Тобто, Project Digits для розробників ШІ-рішень — можливість повністю контролювати використання даних для навчання. З цим суперкомпʼютером їм вже не буде потрібно орендувати сервери в Amazon чи інших хмарних гігантів.