Орбітальні дата-центри: навіщо технологічні гіганти переносять AI у космос

Наземні дата-центри, що обробляють AI, потребують дедалі більше ресурсів, тому Google, Blue Origin, SpaceX й інші технологічні компанії шукають способи побудувати дата-центри на орбіті Землі. Те, що раніше видавалося науковою фантастикою, зараз — конкретні плани. 

HBJ розібрався, наскільки ці плани реалістичні, хто бере участь у гонці за місце у космосі і що може стати на заваді орбітальним дата-центрам.

Чому Big Tech зацікавився космічними обчисленнями?

Через бум генеративного AI дата-центри все більше розростаються і споживають величезні обсяги електроенергії. У порівнянні зі звичайними дата-центрами, потужність тих, що працюють з AI, у десятки, а то й у сотні разів більша. Крім електрики, їм потрібна також велика площа, інфраструктура охолодження і надійний доступ до високошвидкісного звʼязку. Знайти місце, що буде відповідати усім цим потребам, стає все складніше. 

До того ж, дата-центри шкодять екології: вони витрачають дуже багато води для охолодження, а якщо живляться від викопного палива — сприяють викидам вуглецю. 

Тому великі гравці на ринку AI вимушені шукати альтернативні рішення, і освоєння космосу для розташування там дата-центрів — як не дивно, реалістичний сценарій, що ближче до втілення, ніж космічний туризм. Орбітальні дата-центри працюватимуть від сонячної енергії і не займатимуть місце на Землі. 

SpaceX і Starlink: як супутникова мережа може стати AI-інфраструктурою

Ілона Маска давно цікавлять космічні технології. І хоча його головні амбіції у цій сфері — колонізація Марсу, він продовжує розвивати супутниковий інтернет із системою Starlink, а крім цього — також планує побудувати дата-центр на орбіті. 

У січні 2026 року SpaceX подала до Федеральної комісії зв'язку США (FCC) заявку на розгортання до одного мільйона супутників орбітального дата-центру.

За заявкою, супутники SpaceX Orbital Data Center System працюватимуть на висоті від 500 до 2000 км, на двох типах орбіт: із нахилом 30° або на сонячно-синхронних. Супутник на орбіті із нахилом 30° літає ближче до екватора, а на сонячно-синхронній орбіті — у зворотному напрямку відносно обертання Землі. Таким чином супутник майже завжди зможе ловити сонячне світло. Різні кластери працюватимуть з інтервалом 50 км, орієнтуючись на різні типи навантажень і вимоги до затримки.

У заявці компанія підкреслює: орбітальні дата-центри — найефективніший спосіб задовольнити попит на обчислювальні потужності для штучного інтелекту.

Майбутня мережа супутників буде прив'язана до інфраструктури Starlink. Орбітальний дата-центр SpaceX підключатиметься до Starlink через швидкісні оптичні канали, а Starlink далі з'єднуватиметься з наземними станціями лазерною сіткою. Зараз супутниковий зв'язок Starlink забезпечують три лазери пропускною здатністю до 200 Гбіт/с, проте наступне покоління матиме швидкість 1 Тбіт/с.

Маск запевняє, що компанія вже створила частину технологій, потрібних для орбітальних дата-центрів. Він вважає, що вже за два-три роки економічна доцільність космічних дата-центрів стане виправданою. Скептики не поділяють його оптимізму.

Project Suncatcher від Google: AI-обчислення на орбіті

4 листопада минулого року Google заявив про запуск Project Suncatcher — дослідницького проєкту «для масштабування обчислень машинного навчання у космосі».

Project Suncatcher — група близько 80 компактних супутників на сонячній енергії, з'єднаних оптичними лазерними каналами. Вони працюватимуть на чипах Google Trillium TPU v6e, які пройшли радіаційні випробування і здатні функціонувати у космосі протягом п'яти років.

За задумом Google, супутники будуть розташовані на висоті приблизно 650 км на відстані сотень метрів один від одного. Компанія хоче розмістити супутники на орбіті типу dawn-dusk («світанок-сутінки», або термінаторній орбіті). На ній супутники рухаються на межі дня і ночі на Землі (на лінії термінатора), тому постійно перебувають під сонячним світлом. Так Google максимізує збір сонячної енергії.

Для AI-обчислень процесори мають надшвидко обмінюватися даними. У лабораторних умовах Google досяг швидкості 1,6 Тбіт/с за допомогою однієї пари приймачів-передавачів. Це у вісім разів швидше за поточну пропускну здатність лазерних каналів Starlink.

Google побудує два тестові супутники у партнерстві з компанією Planet Labs, що створює супутники для зйомок Землі. На 2027 рік компанії запланували навчальну місію, щоб оцінити роботу чипів в орбітальних умовах. Місія перевірить, чи витримають чипи радіацію в польоті, чи вдасться супутникам відводити тепло у вакуумі і літати у щільній формації, обмінюючись інформацією на високих швидкостях.

Blue Origin і Джефф Безос: конкуренція за космічні дата-центри

Blue Origin, аерокосмічна компанія Джеффа Безоса, також націлилась на створення супутникового звʼязку, але саме для корпоративних клієнтів. Зараз вона працює над мережею супутникового звʼязку TeraWave. Вона буде передавати інформацію зі швидкістю до 6 Тбіт/с, симетричною у будь-якій точці Землі.

У складі TeraWave буде два види супутників:

• низькоорбітальні супутники (LEO satellites), тобто супутники, що літають відносно близько до Землі. Саме 5280 таких супутників забезпечуватимуть звʼязок зі швидкістю передачі інформації до 144 Гбіт/с для користувачів TeraWave;

  
  

• середньоорбітальні супутники (MEO satellites) — супутники на середній навколоземній орбіті. 128 цих супутників стануть магістраллю системи: вони будуть розташовані на пʼяти різних ділянках і передаватимуть дані між різними точками мережі (наприклад, двома дата-центрами). 

  
  

Розгортати мережу TeraWave почнуть наприкінці 2027 року.

Паралельно Blue Origin також розробляє Project Sunrise — проєкт орбітального дата-центру для AI, що складатиметься з мережі 51 600 супутників. 

Про перспективність дата-центрів у космосі Безос сказав ще у 2025 році. Він зазначив, що перехід від наземної до орбітальної обробки інформації відбудеться «не більше ніж за 20 років». 

У цьогорічному інтервʼю CNBC Безос також сказав про вагомі економічні перешкоди для космічних дата-центрів, зокрема вартість AI-чипів та доставки обладнання на орбіту. 

Relativity Space, Ерік Шмідт і нова ракетна конкуренція

У березні 2025 року колишній CEO Google Ерік Шмідт придбав контрольну частку аерокосмічного стартапу Relativity Space. Ймовірно, він також планує побудувати орбітальні дата-центри. 

Чи зможуть Relativity Space та схожі стартапи конкурувати з техногігантами за космічні місії? Відповідь — у деталях space economy. 

За даними TechCrunch, для життєздатності орбітальних дата-центрів вартість доставки вантажу на орбіту має зменшитися до $200 за кг. Це стане можливим лише завдяки розвитку багаторазових ракет, де перший ступінь приземлятиметься, а не згорятиме в атмосфері. У США мало компаній, які вже виробляють або планують будувати важкі ракети.

Тобто якщо такий підприємець, як Шмідт, хоче контролювати запуски ракет із вантажем у космос, його вибір вкрай обмежений: SpaceX і Blue Origin уже належать мільярдерам, ракета Vulcan від United Launch Alliance занадто дорога, а вантажопідйомності майбутньої ракети Neutron від Rocket Lab може бути недостатньо для побудови дата-центрів. Тому ракета Terran R від Relativity Space — це оптимальний варіант для Шмідта. 

Рендер ракети Terran R / Relativity Space

Грошей Еріка Шмідта та стороннього фінансування, яке він активно залучає, має бути достатньо, щоб виправити поточні інженерні недоліки Terran R. Якщо все піде за планом, вже за пару років Relativity Space може здійснити перший політ частково багаторазової Terran R. Таким чином Шмідт, не маючи статків Маска або Безоса, конкуруватиме з ними на ринку space tech.

Samsung та інші гравці: чому космос стає частиною tech-стратегії

Розвиток AI спонукає технологічні корпорації шукати способи обійти обмеження наземної інфраструктури. Навіть виробники споживчих товарів рухаються у цей бік. До прикладу, Samsung інтегрує супутниковий звʼязок для деяких смартфонів лінійки Galaxy. У своєму релізі компанія визнає: в епоху AI супутниковий звʼязок стає важливою частиною мобільного ландшафту. 

Але Samsung не тільки розвиває супутникові технології. У березні 2026 року компанія повідомила, що планує інвестувати близько $73,24 млрд у R&D та виробництво напівпровідників для AI, щоб лідирувати у галузі.

Хоча Ілон Маск презентував свій завод чипів Terafab, він визнав, що SpaceX продовжить купувати, зокрема, чипи Samsung для AI-обчислень. 

Ще один південнокорейський конгломерат, Hanwha Group, 3 липня 2026 року оголосив про плани інвестувати $36 млрд у космічний та AI-сектори до 2040 року. Інвестиції стосуватимуться розробки ракет-носіїв, супутників та орбітального дата-центру. 

Космічні технології стали стратегічним напрямком розвитку у багатьох великих tech-компаніях. Не залишаються осторонь і хмарні провайдери. Хоча Amazon скептично налаштований щодо дата-центрів на орбіті, він фокусується на супутниковому звʼязку. Компанія розвиває власну супутникову мережу Amazon Leo (раніше — Project Kuiper). Amazon вже отримав дозвіл FCC на розгортання понад 3200 низькоорбітальних супутників (LEO satellites). Комерційний сервіс планують запустити цього року.

У space tech заходить і Microsoft з ініціативою Azure Space, яка поєднує хмарну обробку супутникових даних із партнерствами в галузі. Проте за останні два роки компанія згорнула частину апаратної інфраструктури наземних станцій і передала обладнання стороннім операторам.

Які ризики має ідея дата-центрів у космосі

• Вартість запусків. Як ми писали вище, зараз запуски вантажів у космос є дуже дорогими. Щоб розміщення дата-центрів за межами Землі було доцільним, запуск має коштувати близько $200 за кг вантажу. Для порівняння, вартість доставки на орбіту багаторазовим Falcon 9 складає приблизно $3600/кг. 

  
  

• Проблема охолодження. На Землі дата-центри охолоджують конвекцією. У космосі немає повітря — там вакуум. Тому єдиний спосіб охолодження — випромінювання тепла, і це повільний процес. 

  За розрахунками World Economic Forum, двосторонній радіатор при температурі близько 20°C випромінює лише близько 633 Вт на квадратний метр. Це у понад 1000 разів повільніше за водяне охолодження AI-чипів у наземних дата-центрах. Тобто відносно невеликий орбітальний дата-центр на 1 МВт потребував би близько 1600 квадратних метрів радіатора для випромінювання тепла. Це площа, що приблизно дорівнює площі хокейного майданчика.

• Швидке старіння AI-чипів. AI-чипи оновлюються кожні пару років, а супутники розраховані на 5-7 років використання. На Землі застаріле обладнання дата-центрів просто замінюють, але такі ремонти у космосі неможливі. 

  
  

• Космічне сміття. Накопичення супутників на орбіті збільшить ризик каскадного утворення сміття. До того ж, через це орбіту буде складно використовувати для інших цілей. Чим частіше компанії будуть вимушені оновлювати супутники через застарівання чипів, тим більше супутників згоратиме в атмосфері чи перетворюватиметься на космічне сміття.

Як зазначає MIT Technology Review, якщо SpaceX буде замінювати супутники кожні пʼять років, в атмосферу буде входити не три-чотири уламки сміття на день, а приблизно один на кожні три хвилини.

• Кібербезпека. Агентство ЄС з кібербезпеки (ENISA) назвало слабкі криптографічні практики, неправильні конфігурації ПЗ та незахищені ланцюги постачання найгострішими ризиками у цій сфері для комерційних операторів супутників. 

  
  

• Регуляторні обмеження. Розгортання орбітальних дата-центрів, ймовірно, потребуватиме перегляду чинного законодавства. Щоб запустити мережу супутників, американська компанія має отримати дозвіл Федеральної комісії зв'язку США (FCC). Подаючи заявку, SpaceX вже попросила FCC про відхилення від стандартних вимог щодо етапів розгортання. Немає гарантії, що заявка компанії на мільйон супутників взагалі буде схвалена. 

Що космічні амбіції Big Tech означають для майбутнього AI

Космос вже став новим майданчиком для змагань технологічних компаній за AI-інфраструктуру. Цілком ймовірно, що за 10-15 років ми побачимо орбітальні дата-центри, конкурентні за вартістю з наземними.

Компанії заходять у космічний бізнес завчасно, готуючись до моменту, коли дата-центри на Землі впруться в енергетичну стелю — це може статися вже до 2030 року.

Проте поки космічна математика не працює: вартість запусків і експлуатації орбітальних дата-центрів має значно впасти, а технологічні проблеми, зокрема охолодження, — знайти реальні рішення.

Перегони технологічних бізнесів у космосі великою мірою залишаються теоретичними: навіть SpaceX не має конкретних планів розгортання. 

Проте на нас чекатимуть довгострокові структурні зміни у 2030-х. До того ж, навіть якщо все складеться, орбітальні дата-центри не замінять наземні, а тільки доповнять їх, адже підходять лише для асинхронних навантажень.

FAQ

Що таке орбітальний дата-центр простими словами?

Орбітальний дата-центр — це обчислювальний центр для зберігання й обробки інформації, розміщений не на Землі, а на супутниках, що обертаються навколо неї. Такий дата-центр живиться від сонячної енергії, не витрачаючи електрику. 

Навіщо Google розробляє Project Suncatcher?

Google розробляє Project Suncatcher, щоб зменшити вплив дата-центрів на земні ресурси і отримати доступ до найпотужнішого джерела енергії — Сонця. 

Як SpaceX може використовувати Starlink для AI-обчислень?

SpaceX може використовувати Starlink як магістраль для передачі даних. Крім цього, Starlink може стати технологічною основою для супутників у складі дата-центрів. 

Чому Blue Origin зацікавився дата-центрами в космосі?

Із розвитком штучного інтелекту тиск на наземні дата-центри зростає. Джефф Безос, засновник компанії Blue Origin, вважає побудову дата-центрів в космосі найвигіднішим способом задовольнити потребу AI в енергії.

Які головні ризики космічних дата-центрів?

Серед ключових ризиків орбітальних дата-центрів:

• висока вартість запусків;

  
  

• проблема охолодження;

  
  

• швидке старіння AI-чипів;

  
  

• космічне сміття;

  
  

• кібербезпека; 

  
  

• регуляторні обмеження.