Михайло Галян, СЕО компанії Boosters із екосистеми Genesis, у подкасті LABA «Умных любят» розповів про застосунок Avrora, цільова аудиторія якого — щонайменше третина населення США. Як знайти свій ринок? Хто конкуренти застосунку для поліпшення сну, крім IT-продуктів? Які технології використовують розробники? (Спойлер: машинне навчання). Та як нарешті почати добре спати? Читайте в конспекті розмови. > Що таке Avrora > Як з’явилася ідея > Чому проблема сну загострюється > Ринок застосунків для сну > Конкуренція із психологами та фармою > Які технології > Що важливіше для успіху — маркетинг чи продукт > 6 порад, як нормалізувати сон Що таке Avrora Avrora (попередня назва Sleep Booster — ред.) — це застосунок, який допомагає людям вчасно засинати, підтримувати якісний сон і прокидатися бадьорими та енергійними. Це унікальний продукт у цифровому світі, який, на відміну від конкурентів, покриває весь цикл сну користувача: від моменту засинання до пробудження. Спати «швидше» застосунок не допоможе: 8-годинну норму виконати за 5 годин не вийде, але сам сон стане ефективнішим завдяки науці і технологіям. Avrora пропонує дихальні практики та медитацію, вимірює якість сну (sleep trackers) та обирає правильну фазу сну, щоби розбудити людину. Як з’явилася ідея Мене завжди питають, чи були в мене проблеми зі сном або як я дійшов до цієї теми. Насправді на це рішення вплинули кілька чинників. Перший: до Avrora я працював у ніші Health & Fitness. Протягом двох років брав участь у розробці програм для схуднення, тож мав певну експертизу. Другий: перспективність ринку. А саме: 50% людей планети має проблеми зі сном; 30% населення США страждають хронічним безсонням. Тож ми з командою провели детальний аналіз ринку і вирішили створити продукт, який хоч би частково вирішив ці проблеми. Чому проблема сну загострюється На мій погляд, є три основні причини: Гаджети проникають усе глибше в наше життя. Надмірне проведення часу в смартфоні негативно впливає на сон. Стрес. 2020 рік був дуже непростим, люди багато переживали через коронавірус та його наслідки: проблеми зі здоров’ям, втрату роботи, карантин тощо. Порушення режиму. У середньостатистичної західної людини раніше був чіткий графік, коли вставати, займатися спортом, працювати, їсти. Тому й організм працював, як годинник. В останній рік багато людей у всьому світі перейшли на віддалений режим роботи. Тому в них стерлося розуміння режиму дня. Робота та життя змішалися, спальня стала робочим місцем. Через закриття спортзалів люди втратили можливість займатися спортом, і зникла необхідність рано прокидатися та рано лягати спати. Чому режим важливий? У людей є біологічний годинник, тобто циркадні ритми. По суті це адаптація організму під світловий день — коли треба спати, а коли пильнувати. Це наша внутрішня біологія — протягом доби виробляються відповідні гормони, які допомагають заснути, а вранці прокинутися. Тіло так запрограмувалося за тисячі років, і найкраще, що ми можемо зробити, — прислухатися до цієї програми. Ринок застосунків для сну Ринок, на який ми орієнтуємося, у порівнянні з іншими бізнесами, не дуже великий. Якщо говорити про мобільні застосунки, то в грошах ринок складає близько $500 млн. Я не кажу, що гравці вже стільки заробляють, йдеться про потенціал. Якщо говорити про аудиторію, то можна умовно брати третину населення США, які за статистикою мають проблеми зі сном, і працювати з цим ринком. Чому так багато? Річ у тім, що в США люди добре розуміють цю проблему, багато говорять про неї в медіа, відповідно, вже усвідомлено шукають способи вирішення. І другий підхід — подивитися на суміжні ринки. У нашому випадку це — фармацевтична індустрія, бади, медитації, консультації психологів. Конкуренція із психологами та фармою Хронічне безсоння — це клінічна проблема, яку не може вирішити жоден застосунок. Люди з цим мають іти до лікаря. Натомість наш продукт — інструмент, з яким можна створити правильні звички й асоціації. Ми допомагаємо покращити сон. Але є певні офлайнові речі, з якими ми все ж можемо конкурувати. По-перше, це деякі види пігулок для сну, які не мають доведеної ефективності, а працюють на рівні плацебо. Ми позиціонуємо свій продукт як спосіб вирішити проблему сну без фармакологічних засобів. По-друге, це когнітивно-поведінкова терапія. Вона, до речі, довела свою ефективність. У чому її суть: щоранку людина заповнює анкету про сон — скільки спала, скільки прокидалася, інші дані. Цю інформацію аналізує терапевт і дає конкретні поради щодо сну. Таку практику легко оцифрувати — заносити дані автоматично в застосунку. Ми для цього залучили професора Стенфордської школи медицини. Якщо повноцінно запустимо програму, і вона буде ефективною, то зможемо скласти конкуренцію психологам. Які технології Для правильної роботи нам важливо визначати фазу сну користувача. Клінічні пристрої роблять це через аналіз дельта-хвиль, які випромінює мозок. Це найправильніший метод. Але таких технологій у мобільних пристроях ще немає, тому нам доводиться це робити іншим чином. Наприклад, ми слухаємо звуковий потік від користувача, і за допомогою машинного навчання визначаємо клас звуку та фазу сну. Або аналізуємо рухи в ліжку за акселерометром і гіроскопом. Точність цих методів — лише 60–70% в порівнянні з клінічними пристроями. Утім, вони теж робочі. Ми прагнемо мати більш точні дані, щоб застосунок був ефективнішим, тому уважно стежимо за технологіями, які з’являються в цій сфері. Що важливіше для успіху — маркетинг чи продукт У 2020 році ми стали першими серед застосунків для сну у США за кількістю завантажень та посіли третє місце у категорії «Медитація і сон». Звичайно, ми круті в перформанс-маркетингу. Але якщо продукт, як «ситечко», куди користувач заходить і «провалюється», то маркетинг не має сенсу. Такий продукт — як діряве відро. Ми сильні в тому, що добре утримуємо користувача, допомагаємо вирішити його проблему. Відповідно, для успіху потрібна двостороння робота: маркетинг дає зростання, нову аудиторію, а продукт — утримання цієї аудиторії внаслідок створення цінності для користувачів. Як ми підходимо до витрат на маркетинг? Ми прогнозуємо юніт-економіку. Скільки грошей нам принесе один користувач, і, відповідно, скільки ми можемо на нього витратити. Тобто вся економіка будується від юніта — нашого юзера. 6 порад, як нормалізувати сон Налагодити графік. Потрібно лягати й прокидатися в один і той самий час. Іти спати, коли справді є сонливість, а не просто так. Коли людина годину-дві лежить і намагається заснути, у неї формується неправильна асоціація. Відкласти гаджети. Синій спектр світла від пристроїв дає неправильні сигнали у мозок: він думає, що зараз ранок, тож час прокидатися. Вимкнути усе світло та провітрити спальню. Варто не лише затуляти вікна, а й уникати будь-яких LED-лампочок на зразок тих, що в роутері. Температура повітря має бути 18–19°. Не стресувати, якщо не можеш заснути. Краще вийти з кімнати, прогулятися, почитати. Головне — спокійно до цього ставитися. Правильно дихати. Те, як ми дихаємо, надсилає сигнали у мозок. Глибокі та спокійні подихи передають, що все добре, і він засинає. Це такий «транквілізатор» для мозку.

У рубриці «Genesis Crew» ми публікуємо історії про співробітників Genesis з цікавими захопленнями та досвідом. Герой цієї статті — Кирило Богдан, сценарист відеороликів в AMO, який вечорами перетворюється на стендап-коміка київського клубу «Підпільний Стендап». У матеріалі він розповідає, як прийшов до найбільшої медіакомпанії України, коли треба «відбивати» жарти глядачів зі сцени та чому виступати в кальянних — це не погано. Бонус: ексклюзивний жарт для блогу від Кирила. Читайте до кінця! > Про роботу сценариста > Про початок у стендапі > Про реалії стендап-коміка > Ексклюзивний жарт від Кирила для блогу Genesis У мене технічний склад розуму, тому я завжди любив розбиратися в роботі механізмів. Коли навчався у 8 класі, мама інколи працювала вдома. Вона креслила системи опалення та вентиляцій, а ми з братом за цим спостерігали. Приблизно тоді мама навчила мене креслити — і я міг виконувати якусь роботу за неї. Мені подобалося, тож я вступив на бакалаврат до Полтавського політехнічного університету і здобув освіту за спеціальністю «Теплоенергетика». Пізніше почав більше цікавитися роботою з текстом. Писав матеріали для стендапу, сценарії для виступів команди на «Лізі сміху», розумівся на основах драматургії — і цього було достатньо, щоб отримати роботу в компанії The Soul Publishing, яка видає низку популярних онлайн-ресурсів. Спочатку я придумував сюжети до мультфільмів, пізніше — до науково-популярних роликів для Facebook та YouTube. Писати історії з драматургією мені подобалося більше, ніж прості тексти до відео, однак згодом той проєкт згорнули. Саме тоді мені написала рекрутер Genesis. Я пройшов усі етапи відбору й отримав посаду сценариста в AMO. Про роботу сценариста Хороший сюжет нагадує механізм, де кожна деталь має бути на своєму місці, тож мені допомагає технічна освіта. Я пишу сценарії для короткометражних фільмів на соціальну тематику для глядачів переважно зі США. Наші відео часто стають вірусними — одну з короткометражок за моїм сценарієм подивилися 37 мільйонів людей. Загалом медіакомпанія AMO об’єднує декілька проєктів, зокрема, мультимедійну платформу AMO, мобільний застосунок AFTER 11 PM, проєкт в ніші здоров’я Uniwell, YouTube-канали OSSA та DramatizeMe, з яким я співпрацюю. У нас в офісі є сценарна кімната — невелике приміщення з великим столом та дошкою. Тут ми «розганяємо» історії — «накидуємо» ідеї, придумуємо конфлікт, персонажів та сюжетні повороти. Потім обираємо п’ять ідей, розподіляємо їх між собою і пишемо повноцінні сценарії на 13-14 сторінок. Одну короткометражку створює велика команда: сценаристи, режисери, режисери монтажу, креативний продюсер та технічна команда — оператори, освітлювачі, звукорежисери. Ми працюємо для іноземних глядачів, але зануритись у контекст не складно: майже вся популярна світова культура походить зі США. Важливі деталі: якщо за сюжетом конфлікт вирішується через суд, ми вивчаємо, як працює американський суд. Часом зачіпаємо складні теми, такі як расизм, сексизм, права мігрантів. Глядачі по всьому світу полюбляють історії з мораллю, коли позитивні герої отримують нагороду, а негативні — покарання. У професії сценариста розвиваюся двома шляхами: пишу тексти й дивлюся фільми. Найбільш цінне — писати й показувати, що написав, більш досвідченим колегам та аналізувати разом з ними помилки. Також варто дивитися хороше кіно і намагатися розібратись, як воно створене. Тут я вчуся у колег: вони закінчили Київський національний університет імені Івана Карпенка-Карого, знають всіх режисерів та орієнтуються у ключових творах. Чогось навчитися можна здебільшого на старих фільмах, адже останнім часом студії випускають лише комерційні розважальні стрічки. Час від часу я читаю книги зі сценарної майстерності. Ось декілька класичних: «Історія на мільйон доларів. Майстер-клас для сценаристів, письменників і не тільки» Роберта Маккі; «Діалог. Мистецтво слова для письменників, сценаристів і драматургів» цього ж автора; «Подорож письменника. Міфологічні структури в літературі й кіно» Крістофера Воглера; «Анатомія історії. 22 кроки до створення успішного сценарію» Джона Трубі. Сюжети творів кіно й літератури переважно побудовані за одними принципами. У спрощеному вигляді ці принципи утворюють класичну триактну структуру. Сюжет та основний конфлікт розподіляються між трьома частинами твору — зав’язка, розвиток сюжетної лінії та розв’язка. У кожного акту — свої завдання, виконуючи які, можна швидко придумати історію. Оригінальність, художні деталі та інші надбудови залежать від фантазії сценариста, однак основа здебільшого однакова. Про початок у стендапі Про стендап я дізнався на другому курсі університету під час гастролей з КВК. Познайомився з коміком, який саме їхав виступати, і зацікавився сам. Через два тижні купив квиток до Харкова (аж за 14 гривень) і поїхав на свій перший виступ — у Полтаві зразка 2017 року не було ні відкритих мікрофонів, ні спільноти коміків. Перед першим виходом на сцену дуже хвилювався, однак аудиторія сміялася з моїх жартів, і я посів друге місце. Мені дали сертифікат на 200 гривень у тому закладі, де відбувся відкритий мікрофон. На ці гроші я пригостив знайомих пивом, а собі купив бургер із гусячим м’ясом. Однак уже не встигав його з’їсти, бо поспішав на потяг до Полтави. Я зрозумів, що стендап — це моє, тож почав писати свій матеріал і щотижня їздив до Харкова. Приблизно за рік ми об’єдналися з коміками інших міст і почали гастролювати: їздили до Сум, Полтави, Харкова, Чернігова та Києва. Це був час росту: виступи у кальянних та занедбаних барах загартовували до неможливості. Але заробляв небагато — добре, якщо можна було хоча б покрити дорогу. Ніщо так не стимулює писати, як усвідомлення того, що стендап — єдине джерело доходу. Оскільки я хотів і надалі розвиватися у цьому напрямі, вступив на магістратуру до КПІ та переїхав. Київ дає найбільше можливостей для стендап-коміка. Тут я ще більше «прокачався» і згодом приєднався до клубу «Підпільний Стендап». Про реалії стендап-коміка Відкриті мікрофони — це безкоштовні концерти у невеликих клубах чи барах, де коміки перевіряють жарти. Будь-хто може записатися на виступ і отримати від 3 хвилин на сцені. Можна прийти з «сирим», не дуже смішним матеріалом — open-mic дає свободу розповісти все, що завгодно, удосконалити невдалі жарти та відловити дійсно смішні. Відточений матеріал розповідають уже на платних концертах. Перевірки й платні вечірки — це рівноцінні частини професії, тому без провалів та несмішних жартів ніяк. Я вже навіть не хвилююся перед виходом на сцену, адже з часом почав ставитись до стендапу, як до роботи. Вдалий виступ — найчастіше результат досвіду. Легко бути смішним у компанії друзів, однак на сцені усі слова зникають. Коли я тільки починав, у досвідчених коміків була одна порада: більше писати й частіше виступати. Тоді я думав, що це просто стьоб, а зараз раджу початківцям те саме. Ти пишеш 5 хвилин матеріалу, повністю з ним провалюєшся на відкритому мікрофоні, пишеш нові жарти, виступаєш ще і ще. Після цього з десятка жартів залишається три — і це вже успіх. Деякі колеги захоплюються стендапом, тож періодично ми обговорюємо нові «сольники» на Netflix. Також я іноді перевіряю на колегах новий матеріал, переважно на офісній кухні. Буває, пишу матеріал — і сміюся сам. Це теж спосіб перевірки й хороший показник, хоча інші дивляться на мене в цей час, як на божевільного. Матеріал стендап-коміка — це не залізобетонний текст. Тому якщо біт не працює тут і зараз — я замінюю його сильнішим, розрулюю ситуацію імпровізацією або щиро розмовляю з публікою. Якщо все добре — можу розповісти ще не перевірений матеріал, посилити жарт або навпаки — протестувати той, що не спрацював раніше. Одного разу під час виступу мене постійно перебивав дуже нетверезий чоловік. Висміяти глядачів, які вигукують нісенітниці, ніколи не проблема. Я добре відбивав його коментарі, однак у певний момент він вдало пожартував і зал засміявся. Я запропонував цьому глядачу виступити просто на сцені, сподіваючись на провал. Сам пішов у зал, сів на його місце і вже придумав, як саме буду заважати. Перше, що сказав цей чоловік на сцені — «Я приїхав із Білорусі» (це було під час протестів, викликаних результатами виборів у країні — ред.). У залі — аплодисменти й підтримка. А я сиджу і розумію, що після такого зізнання вже нічого не зможу вигукнути. Він розповів зовсім простий жарт про тещу й аудиторії сподобалось. Повертаючись на сцену, я разів зо три віджартувався про те, що з’їв його їжу та випив пиво. Було не дуже смішно, тому я змінив тактику — прямо сказав, що хочу повернути довіру залу. Розказав один із сильних жартів — і решта виступу минула успішно. Є теорія, що профдеформація коміків — це вміння потрапляти у курйозні ситуації. Я думаю, що в такі ситуації потрапляють усі, просто коміки можуть перетворити це на новий матеріал. Інколи слухаю, як інші жартують над тими чи іншими подіями, і думаю: «Вау. Я нізащо б не побачив тут смішне». Ексклюзивний жарт від Кирила для блогу Genesis: Купив собі iPhone 11. Це перший телефон, який я можу розблокувати своїм обличчям. Щоправда, іноді він надсилає мені повідомлення «Зроби лице простішим». До цього у мене був Meizu, він надсилав повідомлення «Все ще налагодиться, братан», — Кирило Богдан, сценарист відеороликів в AMO.

Genesis — екосистемна компанія, що складається з окремих IT-бізнесів у напрямах онлайн-медіа, класифайдів, мобільних застосунків, геймдеву та венчурних інвестицій. Нам важливо, аби люди з різних проєктів були поєднані між собою. Один з інструментів, який допомагає досягти цієї цілі — професійні спільноти спеціалістів (ком’юніті). Крім того, Genesis активно зростає, тому одна з наших цінностей — швидкість. Вона проявляється і в прийнятті рішень, і в рухові кар’єрними сходами, та найбільше — у саморозвитку й навчанні. Ком’юніті — це найкращий спосіб отримати знання, яких ще немає у книжках, знайти потрібну експертизу й валідувати свої ідеї. Такою практикою користуються технологічні гіганти PayPal, Facebook, Microsoft та Google. Ми поговорили з Education Project Manager Катериною Бовою, яка працює над низкою професійних ком’юніті у Genesis, і розповідаємо, як вони впливають на розвиток співробітників та бізнесу. > Що таке ком’юніті > Як це працює в Genesis > Як це працює в інших > Що саме спільноти дають фахівцям Що таке ком’юніті Це спільнота спеціалістів у певній сфері. Наприклад, зараз у Genesis шість ком’юніті — маркетологів, фронтенд- і бекенд-розробників, тестувальників, дизайнерів та піарників — і будуть з’являтися інші. Завдяки таким спільнотам всередині компанії спеціалісти обмінюються актуальними знаннями, знаходять відповіді на складні питання, а бізнес розвивається швидше. Одне з основних завдань ком’юніті — постійно підвищувати загальний рівень фахівців компанії через обмін експертизою та досвідом між співробітниками різних проєктів. Деякі знання можна здобути ще до того, як про це напишуть у книжках та профільних виданнях. Зокрема, розробники Genesis збираються, щоб дізнатися про найкращі практики написання коду, архітектуру бекенду, фреймворки чи використання бібліотек для типових задач. Водночас маркетологів хвилював реліз iOS14, адже через це змінилися правила роботи з рекламою. Вони зібралися своєю спільнотою, обговорили оновлення та вирішили, хто і які гіпотези перевіряє. Через місяць учасники знову зустрілися, щоб поділитися результатами. Такою ж важливою темою є закупівля трафіку на різних платформах. «Коли у TikTok з’явилася можливість закуповувати рекламу, ми одними з перших у Genesis почали це використовувати. Відповідної експертизи ще не було, тому ми тестували всі інструменти власноруч. Згодом розробили стратегію закупівлі, інколи її коригували, але ці зміни майже не впливали на процес. Пізніше я потрапила на зустріч ком'юніті з темою про TikTok. Там мені порадили використати одну функцію рекламного кабінету, яку я зазвичай ігнорувала. Точніше, одного разу спробувала, але не отримала помітного результату. Мене переконали, що це класна опція і варто спробувати ще раз. Цього разу спрацювало. Інструмент підвищив кількість лідів на 30% завдяки правильній оптимізації бюджету на креативи. Це не унікальна фіча, але вона нова для TikTok. І саме після зустрічі ком'юніті, ми знову звернули на неї увагу та вдало використали», — Вікторія Кириленко, Marketing Manager, Holy Water. Як це працює в Genesis У холдингу є півтора десятка бізнесів. Спеціалісти, що розвивають різні продукти, зіштовхуються з однаковими проблемами, але не завжди знайомі або спілкуються між собою. Професійні спільноти об’єднують людей з різних бізнесів, команди працюють швидше та ефективніше, а співробітники довіряють одне одному і знають, що можуть розраховувати на пораду й допомогу. «Я — єдиний розробник на проєкті, тож іноді мені не вистачає спілкування з людьми моєї спеціалізації. Коли запустилося ком'юніті, я повідомив менеджеру, що можу поділитися знаннями деяких технологій. У відповідь мені запропонували виступити з доповіддю. Я занервував, оскільки уникаю публічних виступів. Урешті-решт вирішив, що варто спробувати, і в результаті отримав велике задоволення і круті відгуки. Це був чудовий досвід і один з моментів, який я назавжди запам'ятав», — Дмитро Смакоуз, Front-end Developer, PlantIn. Спільнота — це місце, де люди неформально спілкуються й обговорюють дійсно важливі для них професійні теми. Це може бути й обмін новинами у спільному чаті, і доповіді на зустрічах і дискусіях. У кожної спільноти в Genesis — окремий чат та своя візуальна айдентика. Це створює атмосферу «закритого клубу», а брендований мерч, який отримують учасники, показує належність людини до спільноти. Ядро ком’юніті — його найактивніші учасники (драйвери) та ком’юніті-менеджер. Ці люди ініціюють запуск спільноти, розробляють стратегію розвитку, визначаються з цілями й продумують активності. Іншим учасникам пропонують спробувати себе у таких ролях: спікер на мітапі або панельній дискусії — готує доповідь або просто ділиться досвідом у певній темі; контент-мейкер у чаті — знаходить корисну інформацію і ділиться нею; ідейний натхненник — разом із драйверами може ініціювати активності; скромний слухач — поки що не визначився, який прояв для нього комфортніший, але спостерігає та засвоює необхідну йому інформацію. Стратегії розвитку кожного комʼюніті індивідуальні й залежать від цілей, які визначили драйвери. Спільна особливість — системна робота над спільнотою. Це не хаотичні мітапи, а регулярні зустрічі. Тож люди більше долучаються до команди, знайомляться і вибудовують довірчі відносини одне з одним. «Профільні ком'юніті всередині Genesis — це не тільки потужний інструмент для підвищення експертизи співробітників і згуртування команд. Це також можливість для бізнесу примножувати результати, впроваджувати кращі й перевірені практики, економити час і гроші для нішевих бізнес-завдань», — Володимир Многолєтній, CEO Genesis . Як це працює в інших В Україні побудова професійних ком’юніті всередині компаній — поки не дуже популярна практика. Утім, до пандемії та карантину фахівці IT-cфери активно спілкувалися і налагоджували зв’язки. Розробники збиралися на зустрічі, компанії організовували конференції, навколо яких формувалися спільноти. Наприклад, в інфраструктурі Lviv IT Cluster існують декілька ком’юніті, які об’єднують фахівців зі схожими інтересами, цілями та обов’язками. Також великі спільноти зазвичай збираються навколо геймдевних компаній. Коли такі бізнеси випускають гру, менеджери розповсюджують її серед учасників спільноти, а потім збирають фідбеки. Так учасники отримують доступ до очікуваної гри раніше, а компанія може покращити готовий продукт згідно з отриманими відгуками. Внутрішні спільноти будують такі технологічні гіганти, як PayPal, Facebook, Bosch, Microsoft, CapitalOne та Google. У США та Європі навіть існують спеціальні агентства, які допомагають компаніям розбудовувати ком’юніті. Зокрема, агентство FeverBee у США розробляє ком’юніті-стратегії для 270+ бізнесів. А інше агентство, The Community Roundtable у Великій Британії не лише працює зі стратегіями, але й робить дослідження світових кейсів. Що саме спільноти дають фахівцям Будь-яке ком’юніті починається з розуміння, що це довготривала «гра»: воно стартує одного дня і розвивається постійно. Щоб створити атмосферу довіри, у якій люди почнуть розкриватися, потрібен час, тому це не той випадок, коли результат роботи видно через день. Однак навіть за кілька хвилин з допомогою спільноти фахівець може вирішити якесь нагальне завдання. Найчастіше співробітники Genesis, які належать до спільнот, говорять про таку їхню користь: розвиток і новий досвід — хтось отримує нові знання, хтось вперше пробує себе в ролі спікера, а хтось — вчиться просити про допомогу; досягнення своїх цілей — можливість з мінімальними витратами часу і ресурсів виконувати свої завдання й досягати KPI; корисні соціальні зв’язки — люди знайомляться з фахівцями своєї сфери і постійно розширюють коло спілкування; професійна підтримка — ком’юніті дає можливість уникнути «професійної самотності» і поспілкуватися з колегами та однодумцями з різних проєктів. «До Genesis я шість років працювала в банку, і 50% моєї роботи займало тестування застосунків компанії. Щоб покращити навички, я прийшла до Genesis QA School. Завершила школу, а за кілька місяців мені запропонували приєднатися до Legit. Оскільки в проєкті більше не було тестувальників, мені не вистачало можливості обговорити свої труднощі з кимось зі сфери. Водночас я розуміла, що хтось у Genesis, ймовірно, уже все це спробував і міг би поділитися знаннями. Коли дізналася, що стартувала спільнота маркетологів, то запропонувала ком’юніті-менеджеру зробити те саме для тестувальників. Разом із тестувальником з OBRIO ми стали драйверами цього ком'юніті. На першу зустріч прийшло багато людей, адже у нас був однаковий «біль»: коли ти один тестувальник на проєкті, то особливо потребуєш поради та спілкування з фахівцями своєї сфери», — Тетяна Кльоц, Manual QA Engineer, Legit. Ком’юніті — це не просто спільнота однодумців, а місце, де професіонали можуть обмінюватись актуальним досвідом і знаходити підтримку. Бізнесу, зі своєї сторони, також вигідно працювати над внутрішніми спільнотами, адже це підвищує лояльність співробітників, об’єднує різні проєкти й, найголовніше, — допомагає покращувати показники на продуктах. Адже коли одна людина «прокачується» як фахівець, її цінність зростає для всієї компанії.