Колись Марс мав густу атмосферу: вчені пояснили, куди вона зникла

Міжнародна група дослідників з'ясувала, що сонячний вітер може спричиняти утворення гігантських хвиль на межі атмосфери Марса. На думку авторів роботи, саме вони допомагають переносити атмосферні частинки в космос і можуть пояснювати, чому планета втратила більшу частину своєї атмосфери.

Два космічні апарати допомогли знайти джерело втрати атмосфери

Науковці вважають, що раніше Марс мав густішу атмосферу та, ймовірно, рідку воду на поверхні. Це дослідження спрямоване на, щоб з'ясувати, як сонячний вітер сприяв втраті атмосфери та перетворенню планети на холодний і посушливий світ. 

Дослідники використали одночасні спостереження космічних апаратів NASA MAVEN і китайського Tianwen-1. Поки Tianwen-1 вимірював параметри сонячного вітру, MAVEN фіксував іони атмосфери, які залишали Марс. 

Порівняння цих даних показало, що великі хмари плазми утворюються внаслідок хвиль Кельвіна—Гельмгольца, або нестійкостей, які виникають на межі двох середовищ, що рухаються з різною швидкістю.

Цей процес можна порівняти з вітром, який створює хвилі на поверхні води. На Марсі роль вітру виконує потік заряджених частинок від Сонця, що «розхитує» верхні шари атмосфери та сприяє вивільнення її частинок у космос.

Автори також припускають, що подібний процес може відбуватися й на інших планетах без потужного магнітного поля. 

Процес відбувається не по всій планеті

Дослідження також показало, що атмосфера втрачається нерівномірно. Найбільш інтенсивно цей процес відбувається лише з одного боку Марса, залежно від напрямку електричного поля сонячного вітру.

У майбутньому дослідники планують з'ясувати, за яких умов хвилі Кельвіна—Гельмгольца виникають найчастіше та яку частку загальної втрати атмосфери вони пояснюють.