Інженер, якому довірили Apple. Чи зможе Джон Тернус повернути компанію до ШІ-перегонів
- Таїсія Красноштан
- 30 квіт.
- Читати 7 хв
Коли у квітні 2026 року Apple оголосила про зміну CEO, перша реакція в медіа була однозначною: «Хто?!»
Джон Тернус — людина, яка свідомо уникала уваги. За 25 років в Apple він навіть не відкрив акаунт у X. Рідко давав інтерв'ю поза межами запланованих кейнотів. Майже не коментував стратегічні рішення компанії публічно.
Водночас саме він відповідав за апаратну інженерію всього, що продає Apple — кожного покоління iPhone, iPad, Mac, AirPods, Apple Watch. Людина, чиє ім'я не знав ніхто за межами індустрії, затверджувала інженерні рішення для продуктів, що стали частиною повсякденного життя мільярдів людей.
1 вересня він офіційно стає CEO. Для Apple це період антимонопольного позову DOJ у США, регуляторних претензій ЄС щодо App Store, потенційного штрафу у $38 млрд в Індії. Окремо до усього цього — тиск інвесторів через відставання в ШI.
HBJ зібрав матеріали провідних видань: від FT і Bloomberg до The Verge і TechCrunch, щоби розібратися, ким є людина, якій довірили одну з найдорожчих компаній світу в один із найскладніших моментів її історії.
Механік у світі VR
Тернус народився у 1975 році в Каліфорнії. В Університеті Пенсільванії (UPenn) він здобув ступінь бакалавра з механічної інженерії. Поки однокурсники проєктували комерційно привабливі пристрої, Джон обрав для дипломної роботи механічну «руку для годування» — складний маніпулятор, яким люди з тетраплегією (повним паралічем кінцівок) могли керувати рухами голови.
Після університету Тернус приєднався до Virtual Research Systems. Це був кінець 1990-х — епоха, коли віртуальна реальність була радше експериментом, ніж індустрією. Шоломи того часу були важкими, оптично недосконалими та мали величезну затримку сигналу. Чотири роки роботи в цьому стартапі навчили Тернуса головному: будь-яка ідея стикається з обмеженнями через закони фізики. Якщо пристрій занадто важкий або перегрівається, жоден код не зробить його зручним.
У 2001 році, у віці 26 років, він приходить в Apple. Це була його друга робота, і він потрапив у компанію саме тоді, коли Стів Джобс почав радикальну перебудову продуктової лінійки.
Гвинт із 35 насічками
Одним із найперших завдань Тернуса в Apple була перевірка комплектуючих для монітора Apple Cinema Display. Це був складний настільний монітор у корпусі з прозорого пластику — революційний дизайн для початку 2000-х.
Конструкція трималася на гвинтах із нержавіючої сталі. Стів Джобс вимагав, щоб навіть вони були естетичними: на головці кожного гвинта мали бути концентричні борозенки, які мерехтіли на світлі, як поверхня компакт-диска. Іронічно, але ці гвинти кріпилися на задній панелі, відповідно, більшість користувачів ніколи б не звернули на них уваги.
Якось після опівночі, у свій перший рік роботи, Тернус сидів на заводі постачальника й через лупу рахував насічки на головці гвинта. Їх мало бути 25, але він нарахував 35. Він сперечався з виробником і не відступав, хоча в якийсь момент зупинився і подумав: «Що, чорт забирай, я роблю? Це взагалі нормально?». Але тут же відповів собі сам: «Можливо, покупець ніколи не помітить цієї різниці, але я буду знати, що вона там є. Для Apple важливо, щоб кожен продукт, який стоїть на чиємусь столі, був найкращою версією самого себе».
Двадцять три роки потому він розповідав цей епізод у промові перед випускниками інженерного факультету UPenn у 2024 році. Він пояснював, що означає працювати в Apple.
Наступні роки він тихо і послідовно зростав всередині компанії, без гучних заяв і публічних амбіцій. У 2013-му став віцепрезидентом з апаратної інженерії, у 2021-му — старшим віцепрезидентом. За двадцять років він пройшов шлях від людини, що сперечається через гвинтик, до людини, що затверджує архітектуру наступного iPhone.
Момент, коли все змінилося
У кар’єрі Тернуса є проєкт, після якого його статус всередині Apple змінився назавжди. Йдеться про перехід на власні процесори Apple Silicon.
Рішення, оголошене у 2020 році, стало історичним поворотом. Для Apple це був уже третій перехід на нову архітектуру: після відмови від Motorola на користь PowerPC у 1994-му та переходу з PowerPC на Intel у 2006-му. Але цього разу була принципова відмінність — Apple вперше не зверталася до зовнішнього партнера. Компанія вирішила спиратися на власний досвід розробки чипів А-серії для iPhone та iPad, який вона методично накопичувала з 2010 року.
Завдання було колосальним: перенести мобільні технології на професійні комп’ютери Mac. Це вимагало не просто нового процесора, а повної перебудови архітектури продуктів. Потрібно було переконати розробників адаптувати софт під нову платформу та кардинально змінити ланцюжки постачань. Ризик був екстремальним: якби архітектура виявилася сирою, це вдарило б по всій лінійці Mac одночасно, підірвавши довіру професіоналів.
Тернус керував цим переходом з апаратного боку, працюючи в тісній зв’язці з Джоні Сруджі (SVP Hardware Technologies). Поки Сруджі створював транзистори, Тернус відповідав за те, щоб нове «серце» Mac ідеально працювало в корпусах, які раніше будувалися під зовсім інші теплові та енергетичні стандарти Intel.
Результат став тріумфом. Mac на базі M1 випередили конкурентів за продуктивністю та енергоефективністю, а сам Тернус пізніше назвав цей перехід «однією з найбільш фундаментальних змін в історії продуктів Apple за останні 20 років». Для людини, яка зазвичай уникає гучних слів, це було визнанням: після Apple Silicon він перестав бути просто «головним по залізу» — він став архітектором нової ери.
Чи була альтернатива?
Коли у листопаді 2025 року Джефф Вільямс, головний операційний директор (COO) і найближчий соратник Кука, оголосив про перехід до ради директорів Disney, внутрішня ієрархія Apple здригнулася. Вільямса роками вважали «природним» наступником, копією самого Кука за стилем управління. Його вихід з гри зробив питання про майбутнього CEO відкритим.
Найпомітнішим кандидатом у публічному полі залишався Крейг Федерігі, старший віцепрезидент із розробки програмного забезпечення. Проте, як зазначає The Verge, саме його департамент опинився в епіцентрі найбільшої кризи компанії — технологічного відставання в області штучного інтелекту. Протягом двох років Apple годувала користувачів обіцянками про «нову Siri», запускала рекламу функцій, які так і не з'явилися, та врешті-решт була змушена купувати технології у конкурентів — OpenAI та Google.
Попри харизму Федерігі, всередині компанії його позиції послабили два фактори: вік (на момент призначення Тернуса йому виповнилося 56) та репутація керівника, який «упустив момент» із генеративним ШІ. Визнання проблеми стало публічним, коли Apple інтегрувала Gemini від Google у свої моделі, що, за оцінками аналітиків, коштує компанії близько $1 млрд на рік.
На цьому тлі вибір Джона Тернуса виглядає як свідома ставка на інженерну дисципліну апаратника. У пресрелізі про його призначення слово «ШI» не згадувалося жодного разу, і це, на думку The Verge, є красномовним свідченням того, що Apple повертається до своїх витоків: фокусу на залізі та якості продуктів, а не на гучних обіцянках софту.
Проте призначення Тернуса — це не лише зміна пріоритетів, а й зміна темпу. За словами співробітників, Кук у відповідь на запитання «Що вибрати: A чи B?» зазвичай ставить серію уточнювальних запитань, і часто рішення відкладається. Іноді надовго. Саме цей стиль, зручний в епоху стабільного зростання, став проблемою в момент, коли ШI-конкуренти рухаються швидко і помилки бездіяльності коштують дорожче, ніж помилки дії.
Тернус працює інакше. Як людина з «цеху» інженерії, він схильний до конкретики. «Він може помилитися. Але, на відміну від Кука, він зробить вибір прямо в кімнаті, не чекаючи наступного місяця перевірок», — кажуть інсайдери. Для Apple, яка зараз катастрофічно відстає в темпах впровадження ШІ, ця здатність швидко обирати шлях (навіть ризикований) — це саме те, що має вивести компанію з режиму очікування в режим наступу.
Що спрацювало, а що — ні
За роки на посаді старшого віцепрезидента з апаратної інженерії Тернус відповідав за технічне втілення практично всього портфоліо Apple: від кожного покоління iPad до останніх iPhone, Mac, Apple Watch та AirPods. До цього списку пізніше додалися Vision Pro та MacBook Neo — два продукти, які продемонстрували абсолютно різні підходи та результати.
Vision Pro, гарнітура змішаної реальності ціною $3 499, стала одним із найамбітніших і водночас найсуперечливіших проєктів. Попри мільярдні інвестиції, продажі виявилися значно нижчими за очікування. Схожа доля спіткала і iPhone Air — модель, що мала стати радикальним переосмисленням дизайну смартфона, але не змогла стати комерційним хітом. Цікаво, що, за даними Bloomberg, сам Тернус спочатку скептично ставився до цих ініціатив, віддаючи перевагу більш практичним рішенням.
Його інтуїція підтвердилася успіхом MacBook Neo. Цей кольоровий ноутбук за $599 став «тихим тріумфом» Тернуса. Як зазначає The Verge, MacBook Neo несподівано привабив величезний сегмент користувачів Microsoft, втомлених від агресивної інтеграції Copilot у Windows 11 — у текстові редактори, інструменти для скріншотів та налаштування системи.
Поки конкуренти наповнювали свої ОС штучним інтелектом, Apple Neo запропонував простоту, низьку ціну та стабільність. Те, що медіа називали «відставанням Apple в ШI-гонці», для багатьох покупців обернулося головною перевагою. Вони масово переходили на Mac, щоб отримати пристрій, який просто працює, а не нав'язує ШI-функції в кожному кутку інтерфейсу.
У цьому і полягає феномен Тернуса: його успіхи пов'язані не з візіонерськими обіцянками, а з бездоганним розумінням того, що саме потрібно масовому користувачу «тут і зараз».
AI і Siri. Головна ставка
Наприкінці 2025 року під пряме підпорядкування Тернуса перейшли не лише інженерні підрозділи, а й команди програмного дизайну (Human Interface). Для людини, яка все професійне життя працювала з «залізом», це нетипове розширення відповідальності. Проте воно стратегічне: наступне покоління Siri — це продукт, де чип і софт мають бути єдиним цілим.
У квітні 2026 року Тернус зробив наступний крок, реорганізувавши весь відділ апаратної інженерії навколо нової ШI-платформи. Це конкретний управлінський сигнал: відтепер розробка будь-якого компонента, від дисплея до батареї, починається з питання, як він допоможе ШІ працювати швидше.
Сам Тернус говорить про ШI стримано. «Якщо ми робимо це правильно, люди навіть не помітять і не подумають про це», — сказав він у березні. Це позиція прагматика, але вона ризикована. Apple вже давала великі обіцянки щодо Siri на WWDC 2024, які не виконала навіть через два роки. Федерігі пояснював це «високою якісною планкою», але WWDC 2026 вже на порозі, а офіційної дати запуску повноцінного асистента досі немає.
Проте Тернус готує ґрунт для реваншу через нові категорії пристроїв. Окрім оновлення Siri, Apple під його наглядом розробляє екосистему ШI-пристроїв: розумний дисплей із розпізнаванням облич, настільний пристрій із екраном, що обертається, для відеодзвінків, камеру безпеки з фокусом на приватність, а також смарт-окуляри з функцією візуального інтелекту. Головним тестом першого року Тернуса має стати запуск першого складаного iPhone, запланований на осінь 2026 року.
На цьому тлі аналітики, як-от Джін Манстер з Deepwater Asset Management, дивляться на призначення Тернуса з обережним оптимізмом. Для успіху йому потрібно не просто випустити гаджет, а залучити зовнішніх ШI-геніїв і змінити закриту культуру компанії. Як формулюють в IDC, збудувати ШІ-платформу, яку прийме бізнес — це значно складніше, ніж створити бездоганний iPhone.
Новий тип СЕО
Інженери рідко стають CEO технологічних гігантів. Ще рідше — компаній, де вміння тримати увагу аудиторії та формувати культуру є такою ж частиною роботи, як і розуміння продукту. За свою історію Apple мала двох лідерів із кардинально різними профілями: Джобс побудував навколо себе культ і перетворював презентації на шоу, Кук створив бездоганну операційну машину. Тернус — це третій тип, якого в Apple ще не було: людина, чия репутація тримається виключно на тому, що вона робить, а не на тому, що говорить.
У промові перед випускниками UPenn у 2024 році він сказав: «Завжди думай, що ти такий же розумний, як будь-хто в кімнаті. Але ніколи не думай, що знаєш стільки ж, скільки вони. З таким мисленням ти знайдеш упевненість рухатися вперед і, що важливіше, смиренність ставити запитання».
Це не просто корпоративна риторика. Це опис мислення людини, яка двадцять п’ять років будувала продукти, а не власний образ. Питання не в тому, чи достатньо цього для керівництва Apple. Питання в тому, чи саме це зараз потрібно компанії: лідер, який здатен обирати між «A» та «B», не боїться помилитися і не витрачає енергію на публічне позиціонування. 1 вересня ми почнемо отримувати відповіді.
