Як знімають українські серіали: повний розбір продакшену для початківців у кіно
- Таїсія Красноштан
- 11 годин тому
- Читати 11 хв
Серіали стали частиною нашого повсякденного життя — ми дивимося їх за вечерею, обговорюємо з друзями, чекаємо на нові сезони. Але що насправді відбувається за кадром і як знімають українські серіали від першої ідеї до фінальних титрів?
Ігор Висневський, шоуранер AMO Pictures, розповів High Bar Journal про всі етапи виробництва та поділився інсайтами про те, як працює продакшн серіалів в Україні.
Як знімають серіали: загальна структура процесу
У світі не існує єдиного підходу до того, як знімають серіали. За словами Ігоря Висневського, шоуранера AMO Pictures, шлях від ідеї до сценарію може бути як чітко структурованим, так і доволі хаотичним — усе залежить від формату, ринку та підходу конкретної команди.
Втім, у серіальному виробництві, особливо коли йдеться про продакшн серіалів, найчастіше працює конвеєрна модель, яка дозволяє контролювати процес і масштабувати виробництво.
Вона застосовується і в класичних серіалах, і у швидших форматах на кшталт вертикальних новел або short dramas (коротких серіалів для мобільного формату).
У загальних рисах структура виглядає так:
ідея
синопсис
поепізодник
сценарій із діалогами
препродакшн
зйомки
постпродакшн
фінальна версія
Важливо розуміти, що на практиці цей ланцюг не є жорстко фіксованим. Ідея може змінюватися майже на кожному етапі — і це не помилка, а нормальний виробничий процес.
Як зазначає Ігор Висневський, фільм або серіал «народжується багато разів»: спочатку — на етапі ідеї, потім — під час сценарної розробки, далі — у препродакшні, на майданчику і навіть на монтажі. Кожен етап або додає історії об’єму, або коригує її напрямок, щоби у фіналі продукт працював краще.
Скільки це все триває? У вертикальних серіалах (короткий формат для мобільних платформ) — від двох до чотирьох місяців від ідеї до релізу. У класичних серіалах та кіно — від півроку до кількох років, хоча зараз є тенденція до скорочення часу.
«Час — це гроші, і завдяки сучасним технологіям цей час скорочується», — зазначає Ігор.
Розробка ідеї та сценарію
Зазвичай усе починається з ідеї, яка оформлюється у синопсис — текст обсягом приблизно 3-5 сторінок, де історія викладається від початку до кінця.
Наступний крок — поепізодник. По суті, це стуктурно наближений до сценарію документ, але без діалогів: детальний розпис усіх епізодів, сцен і сюжетних поворотів. І лише після цього команда переходить до написання повноцінних сценаріїв із діалогами.
Саме на цьому етапі, за словами Ігоря Висневського, часто стає очевидно, що сценарій вже суттєво відрізняється від початкової ідеї. Це не ознака провалу — навпаки, це момент, коли слабкі місця задуму стають видимими й можуть бути виправлені до початку виробництва.
У сучасній індустрії популярний формат сценарних кімнат — це коли команда сценаристів працює разом над однією історією. У такому форматі ідею може принести не лише «креативний відділ»: будь-хто з людей, залучених до виробництва, може прийти з задумом, і якщо команда «купує» його, ідею починають розвивати разом.
У сценарній кімнаті історію розписують поетапно: обговорюють напрям, персонажів, конфлікти, дуги, структуру. Цей процес, за словами Ігоря, або контролює шоураннер або є окремий лід. Тут важливо підкреслити: саме в такій роботі стає зрозуміло, що сценарій — це не «запис ідеї», а складна збірка, де кожен елемент повинен працювати разом.
В індустрії також існують спеціальні інструменти для оцінки якості сценаріїв. Є сценарні лабораторії, де збираються професіонали та вичитують сценарії, які хочуть подавати на якісь великі студійні проєкти.
«Їхня задача — просто професійно читати й давати фідбек, що працює в історії, а що ні», — розповідає Ігор. — А зараз з'явилися ще й онлайн-платформи, де можна за гроші відправити свої ідеї й сценарії, які читають не просто лідери, а справжні гуру з індустрії. Вони дають свій фідбек, підказуючи, чим можна цю історію покращити».
Препродакшн серіалів
Коли сценарій готовий, починається підготовка до зйомок — етап, на якому продакшн серіалів переходить від тексту до конкретного виробничого плану.
Кастинг: як вибирають акторів
Процес може бути дуже різним — все залежить від бюджету і від історії.
Простий варіант: ви вже працювали з цими акторами, знаєте їх можливості, просите записати формальні самопроби для підтвердження — і вперед.
Складний варіант: історія вимагає нестандартних або рідкісних типажів. Тоді починається скаутинг — пошук акторів. І це може тривати довго.
Середній варіант: дивляться шоуріли акторів (відео з прикладами його робіт), відправляють самопроби. Якщо є декілька кандидатів або ще є сумніви — кличуть на живі проби, де актори вже працюють з режисером чи шоуранером.
Окремий український нюанс, який Ігор називає найбільшою складністю в їхньому випадку: AMO Pictures знімає історії англійською мовою в Україні, і саме тому каст стає найскладнішим елементом підготовки.
Причина проста й дуже практична: в Україні не вистачає англомовних акторів із потрібними типажами та рівнем гри. І це не про рівень таланту, а про специфіку ринку: коли накладається мова + типаж + професійність — вибір різко звужується.
При цьому, за його словами, у Штатах у вертикальній індустрії такої проблеми майже немає: там для професіоналів препродакшн рідко стає ботлнеком саме через каст.
Пошук локацій
З локаціями теж буває по-різному. Іноді це вже відомі всім місця, де багато хто знімав і любить ці локації.
«Особисто я вважаю, що це неправильно — відмовлятися від локації через те, що там вже всі знімали. Навпаки, це краще, коли є гарна локація, яка всім відома і гарно працює. Це як актор», — каже Ігор.
Але іноді потрібної локації просто не існує. Тоді відбувається скаутинг, є локаційний менеджер, який шукає ці локації. Або локація може трансформуватися за допомогою художника-постановника. Наприклад, будинок може перетворитися просто в якусь церкву або підземелля.
«Крім реальних локацій, є студії, є зелений екран. Окрім цього, сьогодні є штучний інтелект, і це набагато простіше — зробити якісь «задники», тобто фон, який буде на зеленому екрані, — зазначає Ігор. — Дуже популярна зараз історія, коли замість «зеленки» роблять величезні LED-екрани, які дають цей фон. Це дає можливість одразу бачити в кадрі, що у вас виходить. Актори просто приходять і грають на цьому фоні на величезних екранах».
Ігор наводить конкретний український кейс: у Києві працювала студія One Location, яка була унікальною для України й у створення якої інвестували багато мільйонів доларів. Вона дозволяла знімати саме з таким підходом (екрани замість «зеленки»).
Але після одного з прильотів студію повністю зруйнували — і це була реальна втрата для інфраструктури продакшну в Україні. Команда AMO Pictures, за його словами, встигла попрацювати там буквально за місяць до цього — одна з останніх зйомок на цій локації. У світі такі студії дуже популярні, але в Україні такі потужності були радше винятком — і тепер цього винятку вже немає.
Планування бюджету
Ігор говорить прямо: найбільша стаття витрат майже завжди — актори. Навіть у вертикальних форматах. При цьому він уточнює важливу деталь: акторська частка не обов’язково перевищує половину бюджету, але може наближатися до 50% від нього. Далі йдуть:
команда (люди на майданчику та в підготовці);
сценарій і постпродакшн.
У «класичних» серіалах/кіно сценарій не є зазвичай найбільшою статтею витрат, але у великих проєктах на кшталт блокбастерів, постпродакшн може різко вирости, навіть до дуже значних часток бюджету.
Окрема деталь, яка для новачків звучить несподівано: у форматних історіях існують спеціальні «правила гри», які Ігор називає «бібліями». Їхня функція — не вбити творчість, але і не дати бюджету «піти в експоненту».
Логіка проста: ідеї не потребують витрат у момент написання, але можуть коштувати дуже дорого на знімальному майданчику. Тому у «бібліях» фіксують обмеження й рамки:
скільки може бути локацій;
скільки основних акторів;
скільки акторів у сценах;
і багато інших параметрів, які прямо впливають на виробництво.
Важливий нюанс: такі «біблії» — це не лише про економію. За словами Ігоря, у них часто є й творчі пункти: що працює в цьому форматі, на що звертати увагу, що недопустимо. Тобто це інструмент, який одночасно:
підсилює продукт з творчої/комерційної точки зору;
і тримає знімальний процес в адекватних межах.
При цьому у блокбастерних серіалах рівня «Відьмака» подібних «біблій» зазвичай немає — там правила інші, і все дуже впирається в масштаби й бюджети.
Зйомка серіалів: робота на майданчику
Типовий день на зйомках
Серед кіношників існує дуже популярний мем про різницю між звичайною людиною та працівником кіно. У звичайної людини кожен день схожий: прокинувся, кава, офіс, додому, сон. А у кіношника?
«Сьогодні перегони на конях, завтра романтична вечеря в Парижі, післязавтра суд, — посміхається Ігор. — Навіть у процедуралах (серіали про лікарів або поліцейських), які знімають в павільйонах, кожен день відрізняється: сьогодні знімають усі операційні сцени для 10 епізодів, завтра — усі сцени в ординаторській».
Хто приїжджає першим?
Все починається з адміністративної команди. Саме вона приїжджає першою, щоби:
прийняти локацію;
забезпечити доступ;
організувати базові умови для всієї групи.
Разом з адмінкомандою рано приїжджають і технічні спеціалісти операторської групи — зокрема через питання електрики. Освітлення, генератори, живлення майданчика часто лежать саме на них у зв’язці з адміністраторами.
Далі — художники. Їхнє завдання — підготувати простір: перетворити одну локацію на зовсім іншу, переставити меблі, пофарбувати, змінити декор, довести середовище до того вигляду, який потрібен історії.
Гримери й костюмери часто приїжджають значно раніше за акторів — особливо якщо мова про складні образи. Наприклад:
сцени балу з великою кількістю персонажів
сцени з кров’ю, пораненнями, специфічним гримом.
Ігор звертає увагу на дуже практичну деталь: акторки зазвичай приїжджають раніше за акторів, бо підготовка жіночих образів до кадру вимагає більше часу.
В цілому графік залежить від задач дня. Іноді може бути складна сцена, яку потрібно довго репетирувати з акторами — тоді режисер і актори приїжджають раніше.
Хто за що відповідає на знімальному майданчику?
Художник-постановник — за реквізит і те, як виглядають локації. Художник по костюмах — за одяг героїв. Мейкап і стилісти — за грим, зачіски, манікюр. Оператор — за освітлення і побудову кадру. Режисер — працює з акторами та як локомотив тягне всю групу до однієї ідеї.
Усі ліди цих команд завжди в постійному контакті. Ключову роль у щоденній організації відіграє другий режисер — людина, яка фактично є містком між режисерською та адмінкомандою. Саме він формує графік дня: хто, коли та на скільки приїжджає, кому скільки часу потрібно на підготовку, які сцени йдуть першими.
Але є дві ролі, про які мало хто знає:
Креативний продюсер — працює з готовим сценарієм, допомагає провести продукт через препродакшн, продакшн і постпродакшн, звести все до спільного знаменника.
Шоуранер — людина, яка відповідає за весь процес: від ідеї до фінального продукту. Вона генерує ідею або приймає її від сценариста, допомагає правильно сформулювати, веде сценаристів через написання, потім допомагає групі на препродакшні, продакшні та постпродакшні зберегти ту саму ідею.
Як проходить сам знімальний день
Коли всі підготовчі етапи завершені, команда переходить до першої сцени дня. Далі процес виглядає просто, але насправді вимагає високої концентрації:
зйомка сцени;
потрібна кількість дублів;
перехід до наступної сцени;
і так — до кінця дня.
Люди працюють від сцени до сцени, постійно адаптуючись до реальності майданчика.
І тут є важлива відмінність між Україною та США. В Україні знімальна зміна рахується від моменту початку підготовки й зазвичай триває стандартні 12 годин.
У США, навіть у студійному кіно, зміна часто рахується від першого «мотор» — вся підготовка до цього моменту може не входити в оплачуваний час. Там стандартна зміна — близько 8 годин. Це сильно впливає і на ритм роботи, і на бюджет.
Форс-мажори як норма
На майданчику щось іде не за планом практично щодня. Запізнився актор, з’явився неврахований сусід, якому заважають зйомки, зник доступ до локації, виник технічний збій — список нескінченний.
За словами Ігоря, ці ситуації настільки звичні, що їх навіть складно виділити як «особливі кейси». Саме для цього існує адміністративна команда та чіткий поділ департаментів: щоби проблеми вирішувалися швидко, без зупинки процесу і без зайвих емоцій.
Головне правило майданчика — завжди бути готовими адаптуватися до непередбачуваного. Навіть якщо день іде за планом, команда знає, що будь-якої миті щось може змінитися.
Чим зйомки серіалів відрізняються від кіно
Парадоксально, але в самому процесі зйомок — майже нічим. Камери, світло, робота з акторами, постановка сцен — усе це однаково і для серіалу, і для повнометражного фільму. Різниця починається з бюджету.
Ігор наводить показовий приклад: у великих студійних проєктах рівня Marvel одна хвилина екранного часу може коштувати близько 1,5 млн доларів. За ці гроші в Україні можна зняти повноцінний дорогий фільм. Тому головна відмінність між серіалом і кіно — не формат, а скільки коштує хвилина результату.
У дуже дорогих проєктах команда може дозволити собі:
знімати одну сцену на день;
або працювати над однією сценою кілька днів.
В українських реаліях зйомка серіалів часто відбувається дуже інтенсивно: 10-20 сцен за день — це не виняток, а робоча практика. І саме це формує темп, організацію й стиль роботи на майданчику. Жанр і формат теж мають значення, але вони можуть існувати і в серіалі, і в кіно — тоді як бюджет визначає все.
Постпродакшн у продакшні серіалів
Після завершення зйомок серіал не стає «готовим продуктом». Навпаки — він переходить у ще один повноцінний етап виробництва, де історія може знову змінитися, уточнитися або знайти нову форму. Постпродакшн — це фінальна, але не менш важлива частина продакшну серіалів, і її тривалість та складність напряму залежать від формату й бюджету.
Як пояснює Ігор Висневський, на базовому рівні структура постпродакшну виглядає зрозумілою: монтаж → звук → кольорокорекція → фіналізація. Але на практиці цей етап може відрізнятися настільки ж сильно, як і зйомка серіалів.
Монтаж
Першим у постпродакшн заходить монтаж. Саме тут відзнятий матеріал починає складатися в цілісну історію. І, як уже згадувалося раніше, монтаж — це не просто «склеювання сцен», а ще один творчий рівень, на якому:
сцени можуть мінятися місцями;
скорочуватися;
або навіть повністю зникати;
а ритм історії може змінювати сприйняття персонажів і подій.
У деяких випадках режисер монтажу може запропонувати рішення, які змінюють акценти всієї історії — і це вважається нормальною частиною процесу. Після чорнового монтажу підключається режисер, щоби зафіксувати фінальну версію монтажного рішення, і тільки після цього продукт рухається далі.
Звук, колір і фінальні шари
Після монтажу серіал переходить до наступних шарів постпродакшну:
обробка звуку (чистка, баланс, діалоги, атмосфери);
музика;
кольорокорекція;
можливе додавання візуальних ефектів, якщо вони були заплановані.
Ці етапи часто сприймаються як «технічні», але насправді вони безпосередньо впливають на те, як глядач відчуває історію. Зміна кольору, темпу або звукового середовища може зробити сцену напруженішою, легшою або зовсім змінити її настрій.
Тривалість постпродакшну також може коливатися радикально. За словами Ігоря, 90 хвилин екранного часу можна повністю закрити в постпродакшні навіть за тиждень — якщо підключити багато людей і розбити роботу на частини.
Такий підхід часто використовують у вертикальних форматах, де швидкість важливіша за абсолютну стилістичну однорідність.
Особливості зйомок українських серіалів
Саме через обмеження стає зрозуміло, як знімають українські серіали сьогодні: команди звикли оптимізувати процеси й тримати темп без втрати якості.
«Якби українські продакшни працювали з тими ж бюджетами, що й Netflix, якість результату була б не гіршою. Ба більше — навіть із 30-40% такого бюджету українські команди здатні зробити продукт того ж рівня. Причина проста й водночас показова: історично в Україні завжди було менше грошей на зйомки, і це сформувало іншу культуру виробництва», — говорить Ігор.
Українські команди:
працюють швидше;
звикли оптимізувати процеси;
вміють досягати потрібного результату за менші кошти.
Це і є одна з ключових сильних сторін українського серіального продакшну. В умовах війни виробничі процеси, безумовно, ускладнилися, але, як зазначає Ігор, майже всі продакшни вже навчилися з цим жити й працювати. Війна стала фактором, але не зупинила індустрію — вона змусила її ще краще адаптуватися.
Обмежений бюджет, виклики та креативні рішення
Питання «на чому економлять» у продакшні завжди звучить спокусливо, але Ігор відповідає на нього максимально чесно: економити можна на всьому. І водночас — не існує універсального списку, бо кожен департамент вже має десятки напрацьованих варіантів.
Важливий момент, який часто не розуміють люди поза індустрією (і навіть новачки всередині неї): кіно і серіали ніколи не є «правдою». Вони є правдивістю. Це фундаментальний принцип фікшн-продакшну. Екранна історія може виглядати «як у житті», але насправді вона завжди сконструйована.
У ній:
щось спрощують;
щось підкреслюють;
щось приховують;
а щось навмисно «обманюють», аби глядач повірив.
Саме це розуміння правдивості (а не буквальної правди) дозволяє економити: замінювати реальні локації на імітації, масштабні події — на монтажні рішення, а складні сцени — на драматургічні прийоми. І це не український винахід — це основа світової кіноіндустрії, яка напрацьовувалася десятиліттями.
Окрім бюджету, в українського продакшну є ще одна системна особливість — менша різноманітність акторів, особливо чоловіків. Причина не в таланті, а в соціальній реальності: акторська професія нестабільна, і в Україні значно менше людей можуть дозволити собі такий ризик.
Продакшн серіалів в Україні сьогодні
Нещодавно Метт Деймон в інтерв'ю Джо Рогану озвучив думку про те, що зараз в індустрії намагаються все більше проговорювати в діалогах й робити сюжети простішими. Чому?
«Люди вже не вміють настільки сильно концентруватися на інформації, як 20-30 років тому, — пояснює Ігор. — По-перше, темп життя дуже прискорився. По-друге, платформи типу TikTok відучують людей концентруватися на чомусь довго».
Тому зараз у всіх форматах існує тренд :
спрощування сюжету;
збільшення темпу, щоби більше втримати увагу;
проговорювання різних процесів, аби було зрозуміло не тільки візуально, а й на слух.
І все це для того, щоби можна було слухати фільм під час того, як ти дивишся в телефон». За словами Ігоря цей тренд українські фахівці бачили та обговорювали між собою останні п'ять років, але коли це озвучив Метт Деймон — усі сприйняли як новину.
Для українського продакшну це означає одне: швидкість, адаптивність і вміння працювати з увагою глядача стають не опцією, а базовою навичкою.
Часті запитання (FAQ)
Як знімають українські серіали з обмеженим бюджетом?
Швидко й раціонально. Зйомка серіалів будується не на буквальному відтворенні реальності, а на правдивості: важливо, щоби глядач повірив у те, що відбувається в кадрі. Це дозволяє економити на локаціях, масштабах сцен і кількості знімальних днів, знаходячи креативні виробничі рішення без втрати якості.
Скільки часу триває зйомка серіалу?
Залежить від формату й бюджету. У швидких форматах шлях від ідеї до релізу може займати 2-4 місяці. Класичний продакшн серіалів часто триває пів року і довше. В українських реаліях знімальний процес зазвичай дуже інтенсивний: за один день можуть знімати 10-20 сцен.
Чим відрізняється продакшн серіалів від повнометражного кіно?
Не самим процесом, а темпом і бюджетом. Камери, світло, акторська робота й режисура — ті самі. Різниця в тому, що в серіалах зазвичай знімають значно більше матеріалу за день, тоді як у повнометражному кіно одну сцену можуть знімати кілька днів.
Які професії потрібні для зйомки серіалів?
Практично будь-які. Як знімають серіали насправді добре видно саме зсередини виробництва: окрім режисерів, сценаристів і акторів, тут потрібні технічні спеціалісти, адміністратори, фінансисти, інженери, художники й менеджери. Серіальний продакшн поєднує творчість і системну роботу, тому місце знаходять фахівці з дуже різним бекґраундом.
