Згідно з опитуванням освітнього департаменту Genesis, 95% студентів українських ЗВО відчувають нестачу практичної складової в навчальних програмах. Тому університети активно запрошують до викладання спеціалістів із індустрії. Проте читати курс на постійній основі та одночасно будувати карʼєру — складно. Щоби підсилити академічну експертизу бізнес-досвідом, освітній департамент Genesis допомагає зацікавленим співробітникам створювати навчальні дисципліни та запускати курси в університетах-партнерах. Прийти на пару до студентів та викласти матеріал — лише вершина айсберга. «Під водою» — багато годин додаткової роботи, частину якої бере на себе команда Genesis Education.
Андрій Скрипник, СЕО Promova, Олег Лавренко, СТО в AMO, та Олесь Дібрівний, Unity Developer в Keiki, розповіли, як повернулися до аудиторій університетів, щоби викладати. Вони описали, яким ключовим скілам намагаються навчити своїх студентів, що в цьому процесі найскладніше та чому масштабували викладання на свою команду. Як полегшити життя розробникам-викладачам та зекономити їм до 15 годин щотижня, поділилася Каріна Плахотнюк, Education Project Specialist в освітньому департаменті Genesis.
Чи можна викладати без бюрократії
Менеджер освітньої програми допомагає тим, хто вже викладає в ЗВО, а також залучає нових спеціалістів із сильною експертизою. Якщо у когось з потенційних лекторів немає відповідного наукового ступеня, щоби самостійно вести курс, освітня програма запускається спільно із представником університету.
«Наша команда намагається створити такі умови, щоб лектори могли сфокусуватися суто на викладенні матеріалу та перевірці знань. Для цього треба зняти зайве навантаження — від багаторівневих погоджень програми, допомоги з веденням документації до комунікації з кафедрою та студентами. Так нам вдається зекономити нашим лекторам багато годин щотижня», — Каріна Плахотнюк, Education Project Specialist.
З 2019 року Genesis Education інтегрувала 20 дисциплін в освітній процес КНУ імені Тараса Шевченка, КПІ ім. Ігоря Сікорського та Києво-Могилянської академії у напрямах iOS, DevOps, Back-end, GameDev, Product & Business Analytics. Загалом до викладання долучилися близько 50 спеціалістів з екосистеми бізнесів Genesis та компаній-партнерів.
Про відрахування, три формати навчання та соціальний борг
У старших класах мені довелося змінити школу через переїзд у Київ. У новому закладі рівень викладання був значно нижчий, тому мені стало нецікаво, і я почав працювати на фрилансі. Повністю сфокусувавшись на перших проєктах, я розлінився вчитися. З цим настроєм вступив до КПІ на ФІОТ, де очікував, що мені все будуть закривати, як і до цього. Звідти мене відрахували після першого ж семестру, про що заступник декана повідомив лише після двох тижнів нового семестру. Я ходив на пари та навіть не знав про відрахування. Наступного року я знову склав вступні іспити та поновив навчання.
Працюючи ще зі школи в розробці, я міг порівняти те, що викладають, з реальними завданнями в продакшені. Ми постійно жалілися на те, що не вистачає лекторів-практиків, які б давали актуальні знання.
Коли я закінчив магістратуру 2017 року, мені зателефонувала та сама людина, яка шість років тому мене відрахувала, і запропонувала викладати мобільну розробку на ФІОТ. Я сказав, що подумаю, хоча в ту ж секунду розумів, що моя відповідь — «так». По-перше, це було цікаво. По-друге, повернути знання до альма-матер я вважав своїм соціальним боргом. По-третє, я стільки років шкодував про нестачу викладачів-практиків, відмовитись від цієї пропозиції було б лицемірством.
Для мене КПІ — це особливе місце, де можна доторкнутися до чогось давнього та стати частиною великої історії. Більшість бюрократичних та організаційних питань з відомостями, розкладами, погодженням мені допомагали закривати на кафедрі. Моїми завданнями було прийти, прочитати лекцію, відповісти на запитання, перевірити знання та прийняти іспит в кінці семестру. З 2019 року з менеджментом курсу допомагала команда Genesis Education.
Головний секрет усіх публічних спікерів: у той момент, коли ти починаєш готувати матеріал, тобі здається, що ти повний нуль у цій темі. Тоді шукаєш інформацію, читаєш, глибше розбираєшся. Це і було моєю мотивацією: покращувати знання в тому, що я любив. Для мене це був win-win: я навчаю й одночасно навчаюся сам.
Курс, який я читав, був спеціалізованим з фокусом саме на iOS. До 3-4 курсу студенти зазвичай обирали спеціалізації (бекенд / фронтенд / геймдев), тому тих, кого цікавила саме мобільна розробка, було не так багато — до 30%. Я пропонував студентам обʼєднуватись у проєктні групи та створювати мобільні застосунки в команді, де кожен виконував свою частину роботи. Наприкінці курсу вони захищали свої проєкти.
За весь час я відрахував десь трьох-п'ятьох людей через те, що вони нічого не робили. Коли ти весь семестр не ходиш, не здаєш жодної роботи, а потім приходиш на другу перездачу іспиту і питаєш, чи можна щось встигнути зробити, так нічого і не підготувавши, відповідь: «Ні, вибач, не можна».
Один з найважливіших скілів розробника — швидко знаходити інформацію. Не можна знати всього, але треба мати загальне уявлення, передбачати майбутні кроки та вміти шукати відповіді. Цьому я і навчаю студентів.
З початком карантину навчання перейшло в онлайн. Тоді ж проєкт Promova почав стрімко зростати, і робоче навантаження значно виросло. Ми спробували показувати лекції в записі та додатково проводили інтерактиви, Q&A-сесії та офлайн-зустрічі. Це було три різних досвіди, найкращим з яких вважаю офлайн.
Раніше я багато програмував та брав участь у розробці особисто. Останні два роки роль СЕО потребує все більше менеджерського часу, і приділяти достатньо уваги технічній стороні вже не можу. Відповідно читати деякі лекції запрошую колег-розробників із Boosters, а сам закриваю інші питання та паралельно міркую над новим курсом, більш релевантним до того, чим я займаюся сьогодні. Якщо викладати те, з чим ти не працюєш постійно, це перейде в той самий формат, на який я жалівся, коли був студентом.
Про масштабування, несподівані запитання та студентські дедлайни
Перший досвід лектора я отримав всередині команди: розповідав девелоперам про інфраструктуру, а тестувальникам та DevOps-інженерам — про розробку. Це підвищило ефективність команди, і я почав масштабувати досвід — викладати в рамках внутрішніх і зовнішніх освітніх програм з командою Genesis Education. Згодом — вже в університетах.
Один із викликів — «запакувати» у 16 лекцій предмет, який вивчають роками. Я намагаюся не давати занадто складних штук. Головне, щоби слухачі отримали загальне розуміння та контекст, що це за дисципліна, для чого вона потрібна, і що треба надалі вивчити, щоби реалізуватися в цьому домені. Прогрес завжди видно по студентах: спочатку їм взагалі нічого не зрозуміло, а з кожною наступною лекцією — лише точково.
Перед запуском курсу я морально готувався, що не всім буде цікаво. Але після першої лекції не очікував, що так багато студентів будуть уважно слухати та ставити багато запитань.
Якось на одній з лекцій про життєвий цикл софта ми розглядали різні підходи колективної розробки в рамках одного репозиторію. В одному з флоу від студентів прилетіло питання: а як керувати стейтментом бази даних, маючи лише одну гілку, щоби нічого не зламалося? Це дуже влучне питання рівня advance, яке мене приємно вразило. Довелося поміркувати, перш ніж дати відповідь.
Питання з «домашками» — це те, що мене веселить і спантеличує одночасно. На кожному курсі ми чуємо класичні «відмазки» на кшталт «у мене боліла нога», «возив кота бабусі мого друга до ветеринара» тощо. Коли на роботі хтось з команди не вклався в дедлайн, знаєш що робити, а зі студентами — ні. З одного боку, не хочеться їх демотивувати, а з іншого — їм корисно знати, що таке дедлайн.
Спочатку я викладав самостійно, а потім із командою вирішили, що було б корисним челенджем розширити викладацький склад. Так, минулого року ми прочитали два великих курси, який викладали 10 людей з AMO.
Участь в наймі, співбесідах та перевірка тестових завдань — суттєва складова роботи на менеджерській позиції. Часто помічаю, що кандидати можуть виконувати певні задачі, але не мають глибини розуміння теми, не вміють працювати з оптимізацією, переосмислювати процеси. Умовно вони знають один інструмент та «затикають ним усі діри». В ІТ це працює не так. Замість чергового фреймворку важливіше розібратися в Computer Science та інших фундаментальних речах. Тому викладання для мене — це інвестиція в те, щоби вивести ІТ в Україні на новий рівень. А якщо пощастить, колись я побачу на співбесіді свого колишнього студента, який розумітиме інженерну культуру нашої компанії.
