NASA показала детальні знімки кратера від Falcon 9 на Місяці
- Ярослава Несисюк

- 5 годин тому
- Читати 2 хв

NASA детально сфотографувала кратер після падіння ступеня Falcon 9 на Місяць. Знімки показали темні породи з верхнього шару та світліший матеріал, викинутий із більшої глибини.
Як знімали кратер
Кратер сфотографував Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) — апарат NASA, який обертається навколо Місяця та досліджує його поверхню. Серію знімків він зробив 11 та 12 серпня, через шість днів після зіткнення.
Для спостережень LRO використав вузькокутову камеру, здатну розрізняти деталі розміром приблизно від 90 сантиметрів. Сам апарат під час знімання пролітав приблизно за 96 кілометрів над Місяцем.
Отримати потрібні кадри вдалося не одразу. LRO облітає Місяць від полюса до полюса кожні дві години, тоді як поверхня поступово зміщується під ним.
Точність часу також була важливою. Якби камера зробила кадр на десять секунд раніше або пізніше, потрібна ділянка змістилася б від центру приблизно на 16 кілометрів.
Що видно на фотографіях

На фотографіях від кратера розходяться темні та світлі смуги. Вони допомогли науковцям побачити, як удар перемішав матеріал із різних шарів місячної поверхні.
Темні смуги складаються з пилу та каміння, які тривалий час зазнавали впливу сонячного вітру, галактичних космічних променів та мікрометеоритів. Удар викинув цей матеріал із глибини близько 45 сантиметрів.
Світлі ділянки біля кратера — це свіжіший матеріал, який перебував глибше під поверхнею. До падіння ступеня Falcon 9 він був захищений від тривалого впливу космічного середовища.
Різницю між шарами вдалося краще роздивитися завдяки фотографіям за різного освітлення — інженери нахиляли LRO під час прольотів над кратером, щоб камера дивилася на нього під різними кутами.
Різні ракурси дозволили науковцям не лише роздивитися викинуті породи, а й виміряти сам кратер. За його помітним краєм вони визначили ширину приблизно у 18 метрів та глибину у менш як три метри.
Як знайшли місце падіння

Місце майбутнього зіткнення спочатку визначали незалежні астрономи за відкритими даними. Після цього Центр NASA з вивчення навколоземних об’єктів уточнював траєкторію ступеня.
NASA використала падіння для перевірки інструментів і методів прогнозування зіткнень. Фінальний прогноз NASA відрізнявся від фактичного місця падіння приблизно на кілометр.




