У 2014 році Міжнародна спілка електрозв’язку (ITU) запровадила Міжнародний день дівчат в IT, який з тих пір щороку відзначається у квітні. Це свято створили, аби привернути увагу до того, що в технологічній галузі все ще є потреба у більшій кількості жінок. Сьюзан Войчицькі управляє YouTube, Гвін Шотвелл керує процесами в SpaceX, Мері Бет Вестморленд — технічний директор Amazon. Водночас індустрія все ще сприймає жінок технічних спеціальностей як виняток із правил.
Ми розпитали трьох генезійок, які працюють на технічних позиціях, про їх кар’єрний шлях, освіту, дозвілля і стереотипи, з якими стикаються (або ні) жінки в IT.
iOS замість хімії
Своє навчання я починала в університеті Граца, що в Австрії. Після закінчення ліцею в Україні вступила спочатку до грацького коледжу, потім до вишу на спеціальність «Біомедична інженерія». Навчання в університеті було складним і насиченим. Дуже швидко я збагнула, що хімія мені не до душі. Водночас університетські лекції з інформатики та електротехніки мене дуже зацікавили. В цей час з'явилася думка перевестись в інший університет на технічну спеціальність.
Після першого семестру я повернулася на літо в Україну, подала документи в КПІ на факультет інформатики та обчислювальної техніки, вступила туди, і залишилась в Києві. На другому курсі почала працювати бекенд-розробницею в сервісній компанії. В певний момент в ній просто закінчились проєкти для мене, і мені запропонували навчатися писати застосунки на Android або iOS. Мені завжди подобався дизайн iOS-апок, тому вибір був очевидним. Нові навички опанувати було не складно, маючи досвід програмування. Так я переключилася на iOS-розробку, якою займаюся і дотепер. У 2021 році мене запросили на співбесіду в PlantIn, і за місяць я вже отримала офер.
Нині моя позиція — Engineering Lead iOS-команди із трьох фахівців. В нашій зоні відповідальності два застосунки для ідентифікації рослин — PlantIn та Carl. У мене як у ліда є додаткові управлінські таски: проведення рев’ю-зустрічей, one-on-one, консультування інженерів тощо.
«Ніколи не знаєш, що тебе спіткає»
Мені було цікаво випробувати себе в якості керівника, хай навіть невеличкої команди. Спочатку я була менеджером одного розробника, в мене був випробувальний термін на цій позиції. Тоді не було жодних чітких критеріїв і тасок саме в розрізі менеджменту для мене, тож я складала собі воркфлоу самостійно. Відштовхувалась від того, що помічала, коли була розробником — що можна додати або змінити в процесах для більшої ефективності. Окрім цього, в перші ж тижні мого випробувального терміну в ролі ліда у нас з'явилася позиція для нового iOS-інженера. Опановувала ще й проведення найму, онбордингу тощо.
Найцікавіше в управлінні — ніколи не знаєш, що може тебе спіткати. Я стикнулася з великою кількістю питань, які раніше навіть не виникали у мене. Як правильно комунікувати різні рішення, розв’язувати конфлікти, або — навіть цікавіше — попереджати конфлікти, які гіпотетично можуть виникнути. Велику кількість уваги намагаюсь приділяти тому, чи всім членам команди комфортно, чи відверті вони в тому, чим вони діляться зі мною, чи вільні у вираженні своїх занепокоєнь або ідей. Для стратегічних питань в мене є менторські зустрічі із одним із СЕО PlantIn Дмитром Гринцем. Оскільки в нього більше досвіду, мені важливо отримати фідбек до моєї роботи, поставити питання щодо менеджерства або технічної складової роботи, які мене хвилюють.
Я б хотіла й надалі розвиватися в компанії, і в напрямі розробки, і в напрямі управління. Мене дуже цікавить розвиток продуктового мислення та бізнес-підходи до створення IT-продуктів. Водночас мене цікавлять технології, я хочу продовжувати писати код і розвиватися в створенні застосунків.
Хобі і дозвілля
У вільний час я дуже люблю фотографувати — це захоплення зі мною з дитинства. Малою брала камеру в батька, потім вже мала власну. Беру її в кожну подорож.
Окрім цього багато часу приділяю спорту: біг, велосипед, йога, силові тренування, бадмінтон. Коли ти весь робочий день проводиш сидячи за комп’ютером, спортивне навантаження обов’язкове. Вихідні обожнюю проводити в книгарнях із книжкою, кавою і моїм улюбленцем — джек-расселом Мортіком.
Навіщо потрібна технічна освіта?
Ще в останніх класах школи я вирішила, що хочу бути інженером, аби створювати щось дійсно суттєве і корисне для людей. Спочатку навіть хотіла вчитись будувати літаки, але все ж таки обрала програмування: мені завжди подобалась математика, мала високі результати з цього предмету. Для навчання обрала Могилянку, вона тоді була лідером рейтингів найкращих ЗВО для технічних спеціальностей.
Технічна база в університеті була дуже якісна: профі-викладачі, корисні практичні заняття. Освіта в Україні не ідеальна, але нині я бачу, що багато чого я пам’ятаю ще з часів навчання, в той час, як деякі розробники-сеньйори лише зараз це починають вивчати — алгоритми, принципи роботи комп’ютера тощо. Окрім цього, академічна освіта значно розширила досвід, дала багато практики в різних напрямках програмування. Після другого курсу я почала працювати в маленькій компанії, а за рік потрапила у Genesis. П’ять тижнів тривав процес найму, і от — я в Boosters.
Від воронок до платформ
Спочатку я працювала на лендингах-воронках різних продуктів компанії. Там немає важкої логіки, переважно верстка, підключення оплати, відстеження аналітики. Водночас це дуже динамічна робота, щодня прилітали нові таски, були постійні зміни. Код, який писався до цього декілька тижнів, за секунду ставав нерелевантним. Час від часу я була там однією розробницею, тож з багатьма штуками доводилось розбиратися самостійно. Це був класний челендж, і все вдалося. Були різні складнощі, повʼязані і з підключенням внутрішніх продуктів Boosters, і з продуктами компаній Genesis, але з усім вдавалось справлятись. Не дивлячись на динаміку, задачі все ж були досить одноманітними, а мені хотілось чогось більш складного.
Нині вже майже рік я працюю на іншому проєкті від Boosters. Там платформа вже більш навантажена: авторизація, декілька ролей у користувачів, адмінка, чати, більш цікава логіка, велика команда. Цей рік був дуже цікавим, тому що ми розбудовували продукт з нуля, покращували його, імплементували багато нових фіч.
Мені цікаво розширювати досвід, але не хочется втрачати свій грейд. Щоби світчнутись, до прикладу, в iOS-розробку, маю наважитись почати з джунівської позиції, ще й в часи, коли і так дуже висока конкуренція. Можливо, в найближчий час спробую фулстек. Перейти одразу на мідла буде не так просто, проте челенджі мене не лякають.
Дівчата і фронтенд
В моїй групі в університеті близько 30% складали дівчата. Вони були розумними і талановитими програмістками, не поступалися хлопцям. Мені дивно, що люди й досі дивуються дівчатам-розробницям.
По-перше, розробка абсолютно однаково дається і дівчатам, і хлопцям, це не питання гендеру. Навпаки, хлопцям може бути важче, тому що їм іноді не вистачає терпіння і наполегливості, на мою думку. Мені здається, справа в кордонах у сприйнятті себе і світу, нібито програмування справа чоловіча, і багато дівчат навіть не допускають можливості стати розробницями. Але це лише стереотипи, адже, маючи зацікавленість і наполегливість, можливо все. Я справді дивуюсь, чому в Genesis так мало дівчат-розробниць.
Нещодавно натрапила на лекції тимліда Wix Олени Жукової на React fwdays. Мене надихає, коли я бачу дівчину на високій технічній позиції у великій продуктовій компанії. Мені здається, таких спікерок має бути більше в публічній спільноті фронтендерів, аби кожна з нас могла собі зайвий раз сказати: «Ти можеш бути тим, ким захочеш».