UAT у розробці продукту: як провести тестування перед релізом

Юніт-тести пройдено, баги вичищено, автотести зелені — але остаточну перевірку забезпечує саме UAT. Це тестування, яке імітує реальні умови використання й дозволяє побачити продукт очима кінцевого користувача. Фінальне тестування перед запуском допомагає уникнути критичних помилок.

У цьому гайді зібрали все, що треба знати про User Acceptance Testing: навіщо він потрібен, як його організувати, кого залучити, яких помилок уникати й що взагалі відрізняє UAT від QA і бета-тестування. 

Що таке UAT 

UAT або приймальним тестуванням називають фінальний етап перевірки застосунку, сервісу чи ПЗ, коли продукт перевіряють в умовах, максимально схожих на те, як його використовує цільова аудиторія. 

Мета UAT — переконатися в кількох речах: що все працює відповідно до технічних вимог, вирішує задачі бізнесу та відповідає очікуванням кінцевих користувачів.

У UAT також є низка цілей, основна з яких — зрозуміти, наскільки продукт зручний та підходить для використання. Команди також вдаються до цієї практики, коли потрібно:   

• визначити, чи відповідає система приймальним критеріям;

• виявити баги, які пропустили на попередніх етапах;

• зібрати фідбек для допрацювання продукту;

• оцінити, наскільки продукт готовий до продакшену. 

«Без налагоджених процесів дуже важко завоювати довіру користувачів. Особливо це стосується сервісних компаній. Без довіри між бізнесом і замовником неможливо ані масштабуватися, ані вийти на стабільний прибуток. Тому UAT часто приділяють багато уваги, аби все було на найвищому рівні», — каже Тетяна Приходько, Lead Manual QA/Business Analyst у компанії w7g.

Відмінність UAT від QA та beta-тестування

Кожен з цих типів тестування має свою мету, учасників та методології. QA-тестування зосереджене на технічній якості та стабільності системи, на етапі UAT перевіряють, чи відповідає продукт бізнес-очікуванням та сценаріям реального користування, а бета-тестування потрібне для збору відгуків користувачів та виявлення багів.

Ось таблиця із детальним аналізом ключових відмінностей між цими підходами.

Критерій	QA	UAT	Бета-тестування
Мета	Перевірити технічну частину продукту, його якість та стабільність.	Перевірити відповідність продукту бізнес-вимогам і очікуванням користувачів.	Зібрати відгуки від реальних користувачів.
Залучені фахівці	QA Engineers.	Кінцеві користувачі, замовники або представники бізнесу.	Реальні користувачі або обрана група зовнішніх тестувальників.
Коли проводять	Впродовж усього циклу розробки, на кожному етапі.	На завершальному етапі перед запуском продукту.	Після завершення внутрішнього тестування, перед фінальним релізом.
Що тестують	Функціональність, безпеку, продуктивність, відповідність специфікаціям.	Бізнес-сценарії, зручність використання, досягнення бізнес-цілей.	Загальне враження користувачів, зручність.
Де тестують	Контрольоване середовище, часто ізольоване від реального використання.	Середовище, максимально наближене до реального використання.	Реальне середовище користувача, з усіма можливими варіаціями.
Методологія	Систематичне тестування за допомогою тест-кейсів, автоматизоване та ручне тестування.	Тестування за сценаріями, що відображають реальні бізнес-процеси.	Тестування з фокусом на збір зворотного зв'язку та виявлення помилок.
Типи виявлених проблем	Технічні помилки, невідповідність специфікаціям, проблеми з інтеграцією.	Невідповідність бізнес-вимогам, проблеми з логікою бізнес-процесів чи зручністю.	Функціональні баги, UI/UX, проблеми сумісності.

Процес проведення UAT

Щоб успішно організувати UAT, потрібно дотримуватися чіткої послідовності кроків: від підготовки до ухвалення рішення про реліз. Ось кроки, з яких складається організація цього процесу. 

1. Підготовка — визначення цілей та критеріїв прийняття.

На старті команда аналізує бізнес-вимоги, визначає, що саме має підтвердити UAT, які функції, процеси чи сценарії повинні працювати до релізу. Також на цьому етапі формулюють критерії початку і завершення тестування, обирають учасників — це можуть бути представники бізнесу, кінцеві користувачі або доменні експерти. Важливо, щоб група добре розуміла продукт і могла надати фідбек, який можна буду застосувати. 

2. Створення тест-кейсів та сценаріїв.

На цьому етапі розробляються UAT-сценарії на основі реальних бізнес-кейсів. Кожен тест-кейс має чітко описані кроки, очікуваний результат і покриває критичні дії користувача. У фокусі — функціональність, логіка інтерфейсу та відповідність очікуванням.

3. Організація тестового середовища.

Створюється безпечне середовище, яке максимально імітує реальні умови роботи продукту. Підготовка включає, налаштування доступів та тестових акаунтів, підготовку «живих» або знеособлених даних тощо. 

4. Збір та аналіз зворотного зв’язку.

Під час тестування учасники мають зафіксувати помилки, неочікувану поведінку, UX-бар’єри або нефункціональні елементи, а також надати зворотний зв'язок користувачів щодо досвіду взаємодії. Важливо, щоб фідбек одразу збирався через форму, баг-трекер або інший інструмент — так буде простіше працювати далі.

Зворотний зв’язок реальних користувачів має збиратися через форму, баг-трекер або інші інструменти в структурованому форматі. Після цього команда аналізує коментарі й вносить необхідні зміни. Після доопрацювання тестування повторюють. 

5. Ухвалення рішення щодо запуску продукту.

Це фінальний етап тестування продукту перед релізом. Команда дивиться, чи виконані всі критерії прийняття, чи продукт відповідає очікуванням користувачів і бізнес-цілям. На основі звітів та документації стейкхолдери затверджують реліз на підставі результатів тестування або відправляють на додаткове доопрацювання. Якщо всі умови виконані — продукт можна запускати.

«UAT в проєкті, з яким я працювала, зазвичай охоплював лише новий функціонал, а не дрібні багфікси. Після того як команда QA завершувала тестування і переконувалася, що всі баги з пріоритетом major і вище виправлені, ми планували демо для замовника. Підготовкою до зустрічі зазвичай займався QA-спеціаліст. Презентація відбувалася на stage-середовищі, яке максимально відповідало production-оточенню, але вже містило нові фічі. 

Після демонстрації функціоналу та пояснення ключових рішень щодо його реалізації, починалося власне UAT. Основна мета цього етапу — перевірити, чи відповідає функціонал бізнес-кейсам замовника. Технічна команда зосереджується насамперед на верифікації — перевірці того, чи працює система відповідно до вимог, чи немає технічних збоїв. Водночас тільки команда замовника, яка беспосередньо використовуватиме систему щодня, може провести найбільш точну валідацію функціоналу», — каже Тетяна Приходько.

Застосування UAT у продуктовій та сервісній моделях

Попри те, що продукт може проходити юніт-тестування, інтеграційні та системні перевірки, без UAT залишається ризик, що реліз не відповідатиме реальним потребам користувачів, і, відповідно, його сприйматимуть негативно.

В продуктових бізнесах UAT включають до останніх етапів розробки, щоб пересвідчитися, що розробка справді вдала, та її можна релізити. Процес важливий не лише для якості продукту, а й для репутації компанії: сире або неінтуїтивне рішення може знизити довіру користувачів.

• Ще до офіційного запуску у 2013 році команда Slack провела бета-тестування, яке фактично стало формою раннього UAT. Компанія попросила дружні команди використовувати месенджер щодня, щоб отримати чесний зворотний зв’язок і перевірити відповідність очікуванням користувачів та провести оцінку продукту перед випуском.  Завдяки цьому команда Slack змогла удосконалити продукт, а бета-користувачі стали його першими амбасадорами. 

  
  

• Revolut використовує як формат приймального тестування обмежені бета-тести. Наприклад, перед виходом на ринок Індії компанія надала доступ до застосунку вибраній групі користувачів, щоб перевірити сервіси в реальних умовах, зібрати фідбек і доопрацювати продукт ще до публічного релізу. Користувачів попередили про можливі збої, адже версія застосунку ще розроблялася. Такий підхід дозволив ідентифікувати баги, проблеми з UX та інші критичні моменти. 

В сервісних компаніях схожа ситуація, де UAT дає замовникам змогу переконатися, що розроблене рішення повністю відповідає їхнім бізнес-вимогам та очікуванням. Тут також важлива репутація: фінальний результат дуже впливає на подальші стосунки з бізнесами. Крім того, UAT допомагає запобігти ризикам дорогих перероблювань після релізу. 

• Так, команда SoftServe провела UAT на завершальному етапі розробки IoT-рішення для Briggs & Stratton. Компанія розробляла систему зберігання енергії й залучила для тестування реальних користувачів — сервісних провайдерів і домовласників. 

  Завдяки цьому команда додала у розробку кілька функцій: покращила безпеку, впровадила інтеграцію з Apple та Google, інформаційну панель для моніторингу, підтримку режиму нульового заряду, можливість примусового оновлення обладнання тощо. 

• На великих проєктах в EPAM приймальне тестування його проводять за участі бізнес-користувачів, із чітким плануванням з самого старту: команда готує тестове оточення, дані та доступи, а замовника заздалегідь ознайомлюють з функціоналом. Так група може сфокусуватися на виявленні дефектів, а не на генеруванні нових вимог. Такий підхід довів свою ефективність — у кейсі з телеком-провайдером кількість багів на етапі UAT зменшилась на 40%, а дефектів у продакшні — на 90%. 

«У сервісі, над яким працювала наша команда, було чимало категорій користувачів, тож до UAT залучали як продакт-овнерку, так і представників різних департаментів з боку замовника. Після завершення тестування команда клієнта передавала свої зауваження, а ми, зі свого боку, реєстрували баги або створювали задачі, якщо потрібно було щось удосконалити.

Розробники вносили правки або в поточному спринті, або планували їх на наступні ітерації — залежно від пріоритету. Далі виправлення критичних зауважень, погодження з замовником — і можна переходити до релізу», — згадує Тетяна Приходько. Вона додає, що QA-команда також працювала з метриками якості. «Ми аналізували причини, що призводили до появи тих чи інших зауважень, і пропонували конкретні ідеї для покращення процесів та показників».

Виклики команд під час UAT

Навіть найкращий план UAT може дати збій, якщо не врахувати типові підводні камені. Ось із якими викликами стикаються команди найчастіше.

1. Затримки на попередніх етапах тестування.

   
   

Оскільки UAT завершує життєвий цикл розробки ПЗ, затримки на будь-яких етапах зменшують час на його проведення. Уникнути цього допомагає скрупульозний графік розробки з урахуванням можливих лагів. 

2. Недостатня підготовка учасників UAT.

   
   

Якщо група, зібрана для тестування, недостатньо підготовлена, вона може некоректно фіксувати або передавати баги — і через це аналізувати інформацію та планувати подальшу роботу буде складніше й довше. Щоб цього уникнути, можна підготувати для них інструкції.

3. Невідповідне тестове середовище.

   
   

Для UAT слід створювати окреме, ізольоване середовище, максимально наближене до умов продакшену. Використання того самого середовища, що й для функціонального або системного тестування, може призвести до небажаних залежностей.

4. Незлагоджена комунікація. 

   
   

Подібна проблема спричиняє затримки, втрату зворотного зв’язку або неправильне інтерпретування помилок, тож важливо своєчасно передавати баги та оцінку досвіду користувачів через узгоджені канали.

Ролі учасників UAТ

UAT — це командна робота, де кожен учасник, від продакт-менеджерів до кінцевих користувачів, відіграє важливу роль у забезпеченні відповідності продукту очікуванням. Хто долучається до процесів? 

1. Продакт-менеджери. 

Їх завдання — зробити так, щоб результати тестування відповідали бізнес-цілям. Вони допомагають формувати сценарії UAT, узгоджують очікування з боку стейкхолдерів і приймають остаточні рішення про відповідність продукту заданим критеріям. 

2. QA-інженери.

Хоча UAT — це не класичне тестування, QA-фахівці мають готувати середовища, розробляти структури тест-кейсів і координувати процес. Вони часто відповідають за підтримку інструментів для фіксації багів і допомагають іншим учасникам групи інтерпретувати результати. 

3. Бізнес-аналітики.

БА виступають як міст між технічною командою і кінцевими користувачами. Вони беруть участь у створенні тест-сценаріїв і допомагають інтерпретувати результати тестування в контексті бізнес-логіки. Все це потрібно, щоб переконатися, що продукт співпадатиме із очікуваннями бізнесу. 

4. Кінцеві користувачі.

Це головна ланка у процесі. Вони найкраще знають, як продукт буде використовуватися щодня. Вони перевіряють, наскільки зручно, логічно й ефективно реалізовані основні сценарії, надають зворотний зв’язок щодо виявлених проблем або потенційних покращень. Участь реальних користувачів у тестуванні важлива для перевірки сценаріїв.

Best Practices

1. Визначте чіткі критерії прийняття. У всіх учасників має бути спільне розуміння цілей.

2. Залучайте до тестування тих, хто буде користуватися продуктом після релізу. Тоді їх відгуки будуть більш практичними та цінними, ніж той, який могли б дати технічні спеціалісти.

3. Тестуйте повні бізнес-процеси та використовуйте реальні дані. UAT має охоплювати end-to-end сценарії, які імітують реальну поведінку користувача. Знеособлені дані дозволять уникнути несподіваних результатів після запуску в продакшені.

4. Проведіть юзабіліті-тестування. Окрім перевірки функціоналу, важливо протестувати інтуїтивність і зручність користування продуктом. 

5. Чітко визначте обсяг проєкту. Тестування не повинно охоплювати все підряд. Зосередьтесь на критично важливих бізнес-функціях, щоб не перевантажити команду та вкластися в терміни.

6. Регулярно оновлюйте тест-кейси. Змінилися вимоги або функціонал?  Актуалізуйте тестові сценарії, щоб вони залишались релевантними в плані поточного стану продукту.

7. Зафіксуйте досягнення бізнес-цілей. Після усунення всіх виявлених помилок проводиться фінальне узгодження — документ, що засвідчує відповідність продукту бізнес-вимогам і дозволяє перейти до релізу.

8. Думайте як звичайний користувач. Щоб виявити місця, які могли залишитися непоміченими під час розробки, тестувальникам слід оцінювати продукт з погляду людини, яка бачить його вперше. 

«Нещодавно ми у w7g впровадили низку якісних змін, серед яких — часткове введення UAT для продуктової та fashion-команд. Так, після базового тестування, коли ми переконуємося, що критичних і блокуючих багів немає, команда тестування формує білди з необхідними змінами та налаштуваннями для внутрішніх замовників. Зворотний зв’язок — зауваження або повідомлення про неочікувану поведінку — збирається у відповідному треді в Slack. Після цього QA-фахівці заводять тікети, а команда розробки бере їх у роботу відповідно до пріоритетів», — розповідає Тетяна Приходько.

Чотири поширені помилки під час UAT та як їх уникнути

Під час приймального тестування легко допустити низку помилок, особливо якщо команда вперше стикається з цим процесом. Але правильна підготовка й використання надійних інструментів значно знижує ризики. Ось на що варто звернути увагу:

1. Неправильний вибір користувачів.

   
   

UAT повинні проводити ті, хто розуміє продукт і має мотивацію перевірити його як слід. Залучення незацікавлених або випадкових учасників часто призводить до поверхневого тестування й втрати цінного зворотного зв’язку. 

2. Відсутність чіткого плану тестування.

   
   

Без інструкцій, сценаріїв і зрозумілих критеріїв прийняття користувачам складно ефективно протестувати продукт. План має бути готовим ще до старту тестування.

3. Недостатня кількість або нерелевантні дані.

   
   

Тестування має відображати реальні сценарії використання. Забезпечте учасників максимально наближеними до «живих» даними (з урахуванням безпеки й конфіденційності), щоб результати були правдивими.

4. Ігнорування негативних сценаріїв.

   
   

Тести не мають бути зосереджені лише на позитивному результаті. Варто свідомо перевіряти, як система поводиться у випадках збоїв, помилкових дій або некоректного введення даних — це допоможе виявити слабкі місця.

Як обирати ПЗ та інші ресурси для ефективного UAT

Вибір програмного забезпечення має враховувати потреби команди, технологічний стек, тип продукту, що тестується, та рівень технічної підготовки учасників. Нижче — ключові фактори, на які варто зважати та приклади інструментів. 

Підтримка необхідних технологій 

Обирайте рішення, яке легко інтегрується з вашою інфраструктурою:

• Selenium — для вебтестування;

• Appium — для мобільних застосунків;

• Leapwork — для комплексного тестування веб та десктопних платформ.

  
  

Вимоги до програмування

Якщо у команді немає глибокої технічної експертизи, варто звернути увагу на low-code або no-code інструменти:

• Katalon Studio — дає змогу створювати автотести без програмування;

• TestComplete — пропонує готові шаблони та зручний інтерфейс для візуального налаштування тестів.

  
  

Open-source чи ліцензійне ПЗ

Вибір залежить від бюджету та ресурсів команди:

• Robot Framework (open source) — вигідний з погляду вартості, але потребує більше часу на конфігурацію;TestRail, Applitools (ліцензійні) — швидкий старт, техпідтримка, готові інтеграції, але вища ціна.

  
  

Зручність використання та швидкість впровадження

Інструмент має бути інтуїтивно зрозумілим навіть для нетехнічних учасників процесу:

• Cypress — простий інтерфейс і легкий старт;

• Jira та Confluence — дозволяють керувати сценаріями, завданнями та документацією в єдиному просторі.

Жоден автотест не здатен оцінити інтуїтивність, зручність та готовність продукту до випуску — це завдання UAT. Це етап не тільки для того, щоб знайти помилки, а й щоб запобігти провалам. UAT також убезпечує компанію від втрати довіри користувачів та безкінечних доробок. 

Успішний UAT — це фінальна можливість удосконалити проєкт перед прийняттям рішення про реліз, уникнути додаткових витрат і зберегти довіру користувачів. «UAT дає змогу не лише переконатися, що продукт реалізовано коректно, а й перевірити його відповідність реальним сценаріям використання. Це допомагає створювати не просто «робочий», а справді ефективний продукт, орієнтований на потреби кінцевих користувачів» — каже Тетяна Приходько.