top of page

Genesis for Ukraine — 2 роки. Розповідаємо історії сміливців, яким допоміг фонд




На початку повномасштабного вторгнення багато співробітників компанії шукали необхідні речі для родичів та друзів, що приєдналися до лав ЗСУ. Аби об’єднати та систематизувати усі ініціативи, компанія створила корпоративний фонд Genesis for Ukraine. Цьогоріч він відзначає свій другий день народження. Розповідаємо про основні досягнення фонду та історії військових, яким він допоміг. 


Чим займається фонд


У перші тижні великої війни у внутрішніх чатах компаній екосистеми Genesis та партнерських компаній зʼявилося багато зборів і запитів. Працівники робили все можливе, аби допомогти колегам та їхнім родичам, які долучилися до лав Сил оборони України. Компанія підтримувала ці ініціативи, паралельно спрямовуючи кошти в різні благодійні фонди. Аби допомога була централізованою, процеси злагодженими, а користь — максимальною, Genesis створила окрему команду для цього. Так зʼявився благодійний фонд Genesis for Ukraine.


Найпершим завданням фонду стала адресна допомога співробітникам та їхнім родичам, які боронять Україну у війні з росією. Звернутися по допомогу міг кожен генезієць, якщо він сам або хтось із його близьких боронять країну та мають потребу у військовому спорядженні, ліках тощо. За два роки сума коштів у цьому напрямі перетнула позначку 10,8 млн грн.



Адресна допомога генезійцям та їхнім рідним у Силах оборони України





Пізніше діяльність фонду вийшла за межі адресної допомоги. Організація стала допомагати бізнесам екосистеми Genesis та компаніям-партнерам, які прагнуть реалізувати масштабні гуманітарні ініціативи для захисників України. Одне з завдань Genesis for Ukraine —  обʼєднувати досвід, ресурси та можливості екосистеми Genesis, щоби разом втілювати масштабні проєкти для захисників. Впродовж двох років команда реалізувала десятки гуманітарних ініціатив, аби забезпечити захисників та захисниць екіпіруванням, медзасобами, гігієнічними комплексами й евакомобілями.



Гуманітарна допомога від фонду






З піхотинців — в оператора дронів. Історія молодшого сержанта Юрія Лисенка




Юрій — фінансовий менеджер в інвестиційному фонді Flyer One Ventures. Він приєднався до війська в перші місяці повномасштабного вторгнення. Genesis for Ukraine допомагав аеророзвіднику зі спорядженням та медикаментами.



Про роботу, початок війни та рішення мобілізуватися 


У 2018 році я приєднався до Genesis. Прийшов на позицію фінансового менеджера й встиг попрацювати у фінансовому відділі Head Office та в AMO. Незадовго до війни я перейшов до інвестиційного фонду Flyer One Ventures. До моїх обов’язків входила фінансова звітність, оцінка проєктів та інвестицій фонду, фахова допомога портфельним бізнесам.


Початок повномасштабного вторгнення я зустрів у Києві, нікуди не виїжджав. Пізніше вирішив мобілізуватися. Тоді, навесні 2022-го, відчувалася загальна апатія, було зрозуміло, що повернутися до мирного життя уже не вийде, майбутнє також було примарним. Я подумав: докласти зусиль до того, щоб це якнайшвидше закінчилося, — найбільш правильне рішення. 


У червні 2022 року я приєднався до війська. До цього я не мав бойового досвіду, й навіть не проходив воєнну кафедру. Не можу сказати, що в навчальному центрі все було ідеально, однак я мав змогу поспілкуватися з досвідченими інструкторами, які уже були в «гарячих точках». Найбільш цінним став «побутовий досвід»: як обрати екіпірування, яка треба розгрузка, якими мають бути підсумки для магазинів, щоб туди не забивався бруд і не клинило зброю тощо. Подібні деталі в перспективі можуть врятувати життя.


Після навчання нас привезли у Львівську область й сказали: «Ну все, хлопці, ви тепер — піхота». Так я потрапив до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Це бойовий підрозділ, який брав участь у бойових діях ще з 2014 року.


Про світчинг в оператора дронів


У певний момент у нашого батальйону змінився командир, який вирішив розбудовувати підрозділ аеророзвідки. Командування обрало кількох людей, у тому числі й мене, і ми почали опановувати новий фах. Майже випадково я перекваліфікувався в оператора дронів. 


Нині я командир аеророзвідки й керую ударною дроновою групою 2 батальйону 24-ї бригади. У моєму підпорядкуванні — чотири розвідувальні екіпажі. Моя робота зараз, якщо говорити IT-мовою — це напрям R&D, тобто пошук найбільш просунутих способів ведення розвідки та бою. 


Кар’єрному зростанню в армії сприяє результат, який ти показуєш. Наприклад, коли батальйон стоїть в обороні, а твої дрони розносять ворожу техніку в радіусі шести кілометрів, командування це бачить й у майбутньому починає більше прислуховуватися до твоєї думки. 



Українські військові на позиціях. Фото Юрія Лисенка



Про спорядження та техніку


Уперше я звернувся до Genesis for Ukraine ще під час навчання — і фонд допоміг закупити амуніцію: шоломи, бронежилети тощо. Далі, коли я уже став аеророзвідником, запит був уже на квадрокоптери. Дрони були залучені на війні ще у 2014 році. Однак у 2022 році з’явився Mavic 3 —  і  став одним з найефективніших інструментів у розвідці. Він стійкий, може довго літати, має хорошу камеру та дає змогу цілодобово стежити за ситуацією на полі бою. Їх і допомагав закуповувати фонд. 


Виїжджаючи на завдання, команда бере з собою багато різної техніки: антени, посилювачі, Starlink, іноді ще й ноутбук. Усю цю техніку потрібно заряджати впродовж дня, тому потрібен потужний акумулятор. З ним також допоміг фонд — забезпечив підрозділ кількома зарядними станціями BANDERAPOWER 180. Проблем не було жодного разу, команда все швидко замовляла й доставляла. Навіть у випадках, коли спорядження та техніку потрібно виготовляти під замовлення. 





Загальна сума допомоги Genesis for Ukraine сягнула позначки 550 000 гривень. Крім того, у Flyer One Ventures зберегли мою зарплатню — і я можу скерувати її на потреби підрозділу. Наприклад, зараз уже підходить термін ремонтувати наш автопарк. Усього в нас дев’ять машин. Вони не нові, тож потребують постійного догляду. Нещодавно я порахував, що за 14 місяців загальні витрати підрозділу склали близько 8 млн гривень. Війна — це дуже дорого. 



Про бойовий досвід


Я здобув свій перший бойовий досвід під час Херсонського контрнаступу у 2022-му році. Наші позиції були першими, тобто через поле уже позиції ворога. Завдання піхоти (а я тоді ще належав до піхоти) — штурмувати ворожі посадки та укріплення. У Бахмуті було складніше. Бої відбувалися взимку в основному з «чорною піхотою», тобто бійцями ПВК «Вагнер» та в’язнями російських тюрем. Однак тоді ми вже перекваліфікувалися в дронщиків — і перевага була на нашому боці. Працювали Mavic-ами, корегували артилерію, займалися розвідкою та прикривали своїх побратимів. 


Війна все більше зміщується в технологічний бік. Сторони прослуховують одна одну, і можуть зрозуміти, якими будуть майбутні дії. Однак ефективного захисту від дронів поки не придумали. Вони домінують на полі бою, заважають нашим військам просуватися і звільняти території, але й сильно сповільнюють ворогів. 



Бронетранспортер, що рятує життя. Історія полковника Юрія Косяка





Командування Сил ТрО звернулося до Genesis for Ukraine з проханням профінансувати відновлення чотирьох легких бронетранспортерів (БТЛБ) для транспортування та евакуації особового складу. Один з них тепер працює в підрозділі Юрія Косяка.



Про добровільний вступ до ТрО


Я кадровий військовий з досвідом участі в АТО, але до початку повномасштабного вторгнення вже був на пенсії. 24 лютого 2022 року очікував на виклик в ТЦК. Його не було, тож на наступний день я прийшов до них сам. 


У мобілізації мені відмовили через вік та високу військову посаду, яку я обіймав до пенсії — не могли запропонувати таку саму, а на нижчу не можна. Але ж я прийшов не за посадою, а по зброю — ворог був під Києвом.

Дізнався про пункт комплектування ТрО — пішов туди. У черзі стояли сотні людей, усі хотіли отримати зброю, аби захищати рідне місто. Оскільки я не лише мав військовий досвід, а й був учасником АТО, мене взяли без черги. Далі я зібрав навколо себе добровольців з Дарницького району — і сформував свій перший підрозділ. У мене було справді шалене карʼєрне зростання в ТрО — від командира взводу до заступника командира батальйону з артилерії.



Про важливість бронетранспортера


Я керував ротою вогневої підтримки, яка працює безпосередньо на нулі. Тому, коли на бригаду передали бронетранспортер, один з них розподілили до нас. Ми розуміли, як важко дістається подібна техніка, тому перед виходом у зону бойових дій адаптували його саме до наших реалій —  приварили до кузова додаткові елементи захисту від кумулятивних пострілів ворога. Вийшло надійне авто, яке забезпечувало захист особового складу всередині. Ми працювали в лісах біля Кремінної й БТЛБ був нашим надійним партнером. Хлопці, які були на нулі, знали, що в разі найгіршого сценарію, бронетранспортер  допоможе врятуватися.



Про врятовані життя


Ми виконували завдання під Кремінною, відбивали нічний наступ окупантів, але, на жаль, недалеко від лінії розмежування бронетранспортер потрапив на невідоме для нас мінне поле. Спрацювали дві протитанкові міни. На той момент всередині було троє людей — і броня врятувала їхні життя. Вони отримали контузію, але всі вижили. Змогли самостійно евакуюватися, але броньовик довелося залишити. За кілька днів мені зателефонував побратим зі шпиталю — один з тих, кого від мін врятував БТЛБ. Каже, так шкода покидати техніку, давайте щось придумаємо.


Ми знайшли можливість повернутися до броньовика, спробували завести — і вдалося! На корпусі були пробоїни, гусениця злетіла, під днищем лежала ще одна міна — але двигун працював! Хлопці спланували операцію, скористалися погодними умовами, використали ефект несподіванки — і таки забрали техніку. Тепер вона чекає ремонту і повернення до нас. Так броньовик не лише зберіг життя екіпажу, але й виявив мінне поле та мінімізував небезпеку для решти.



1. Полковник Юрій Косяк. 2. Бронетранспортер для евакуації особового складу. 3. БТЛБ після наїзду на міну. 4. Юрій Косяк з побратимом. Фото надані Юрієм Косяком


Про побратимів


Хлопці, які працюють на бронетранспортері, дуже вмотивовані, усі добровольці, воюють третій рік. Пройшли Лиман, форсували Сіверський Донець, брали участь у звільненні Святогірська, а також працювали в районах Білогорівки та Кремінної, а під час відновлення допомагали боронити небо Київщини. На рахунку побратимів —  збитий «Іскандер» та «Шахед». Середній вік —  47, але попри це вони успішно виконують усі поставлені завдання. І за весь час в підрозділів, якими я керував, не було безповоротних втрат. Це все дуже вольові й цілеспрямовані люди. 


Позивний «Сліпий» до 2022-го був волонтером, часто їздив зону АТО і завжди хотів долучитися до війська. Але йому все казали — роби свою роботу, ще прийде твій час. І він прийшов. «Хікс» — екстремал, здійснив понад 500 стрибків з парашутом. Він готує унікальних снайперів, які вміють ефективно працювати на близьких дистанціях. Це велика рідкість! «Вітамін» ніколи не покине своїх. Лише вдумайтеся — в гіпсі на нозі він евакуйовував поранених з нуля! Це честь бути поруч з такими людьми!

Comments


Commenting has been turned off.

© 2035 by Business Name. Made with Wix Studio™

bottom of page